17 вересня 1575 року помер Генріх Буллінгер, знаменитий швейцарський реформатор, пастор Цюріха, один з послідовників Ульріха Цвінглі.
Народився Генріх у Бремгартені у 1504 році. Його наверненню і приходу у табір Реформації сприяло знайомство з творами Мартіна Лютера та проповідями Ульріха Цвінглі. З останнім він зустрівся у Берні для обговорення теологічних питань. Їх спільна діяльність призвела до прийняття Реформації у Бернському кантоні.
У 1529 році Буллінгер проповідував на своїй батьківщині в Бремгартені, жителі якого також прийняли реформаційні ідеї. Однак наступ імперських військ змусив Генріха переїхати до Цюріха, де його обирають священиком, і після смерті Цвінглі Буллінгер офіційно стає головою Німецько-реформатської Церкви.
Він написав 1-е Гельвецьке (2-е Базельське) сповідання віри в 1536 році. У 1543 році він видає усі відомі на той час твори Цвінглі. У 1549 році Буллінгер спільно з Жаном Кальвіном укладає Цюріхську угоду між двома течіями реформатів, а в 1566 році укладає 2-е Гельвецьке сповідання віри, яке стає загальноприйнятим багатьма протестантами.
Генріх веде активну переписку з реформаторами Польщі і Великого князівства Литовського. Микола Радзивілл Чорний звертається до нього за роз’ясненнями щодо деяких теологічних питань, і швейцарський реформатор присвячує Радзивіллу свої проповіді про чисте, незаражене єресями вчення, текст яких зберігається в Цюріху.
Симон Будний з Клецька послав 18 квітня 1563 року лист Буллінгеру, де розповідав про початок реформаторського руху у ВКЛ, а пізніше відправив на відгук до Цюріха свій теологічний трактат «Про сходження Святого Духа», цей рукопис до сих пір зберігається в Цюріхському державному архіві. У 1564 році племінник Миколи Радзивілла Чорного, Ян Кишка, який навчався в Базелі, переїхав на навчання до Цюріха, де веде бесіди з цим швейцарським реформатором. З фонду Остафія Воловича 1559 року у ВКЛ вийшов переклад твору Генріха Буллінгера «Про істинне прийняття тіла і крові Ісуса Христа».
Таким чином, славний реформатор був причетний не тільки до оновлення своєї країни, а й Реформації у Великому князівстві Литовському. Буллінгер був не тільки класичним проповідником з кафедри, але і користувався засобами культури, створивши драматичний твір «Лукреція», який через художні образи розповідає про актуальні політичні питання того часу.