14 квітня 2014 року розпочалися безпосередні бойові дії для захисту східних областей від захоплення росіянами, які увійшли в історію під назвою Антитерористична операція на сході України. Навесні 2014-го події відбувалися дуже динамічно: швидке захоплення міст Донбасу вимагало швидкої відповіді від Києва. 14 квітня в.о. президента України Олександр Турчинов опублікував наказ № 405/2014 про початок антитерористичної операції на Сході України.
Стан української армії навесні 2014-го був абсолютно незадовільний. Однак велика кількість добровольців стали до лав Збройних Сил України, формували підрозділи нового типу у складі Міністерства внутрішніх справ, а також утворили численні добровольчі батальйони, які відіграли вирішальну роль у перші місяці війни. Вони брали участь у боях за Слов’янськ, Маріуполь, Червоноармійськ.
Перші бої в квітні-травні 2014 року продемонстрували ефективність добровольців, хоча матеріальне забезпечення армії на той час було майже відсутнє. Саме тому швидко розгорнувся масштабний волонтерський рух. Люди з усієї України збирали продовольство та кошти для купівлі бронежилетів, касок та іншого спорядження солдатам.
Влітку того ж року відбулися важливі перемоги: українські сили звільнили Слов'янськ, Краматорськ, а також контролювали більшу частину раніше захоплених російськими бойовиками територій. Однак російські агресори не збиралися визнавати суверенітет і цілісність України, тому в серпні вчинили пряме вторгнення, захопивши значні території Донецької та Луганської областей. Іловайська трагедія була також частиною цієї кампанії.
Антитерористична операція 2014 року, перші та другі Мінські домовленості і численні засудження та занепокоєння міжнародних партнерів не призвели до бажаного результату. Цілісність та недоторканість території України не була відновлена, натомість мовчання та ігнорування Заходом прямої агресії Росії проти України спричинило формування передумов для нового вже повномасштабного вторгнення 2022 року.
Весна 2014 року показала Україні реальну міжнародну політику, коли за резолюціями на підтримку територіальної цілісності ніяких серйозних кроків не слідувало. Весь світ, в тому числі західні країни, продовжували співпрацю з Росією, торгівлю газом, нафтою, а також будівництво газогонів в обхід України.
Гарантії безпеки та міжнародне право виявилися безсилими. З 2014 року діяло фактичної ембарго на продаж летальної зброї для України. Країни, які гарантували Україні безпеку в обмін на ядерну зброю, не лише відмовилися надати реальну фізичну допомогу в протистоянні Росії, але і самі постачали військове обладнання для ВС РФ. Франція, Німеччина, Італія з 2015-го до 2020 року активно продавали військове обладнання, яке пізніше використовувалися в російській техніці вже в ході повномасштабної війни. При цьому дискусії щодо зняття заборони на продаж летальної зброї Україні тривали навіть в січні 2022 року.