У процесі декомунізації в Україні поширився наратив про повернення радянської влади після Другої світової війни як нової окупації. Прихильники радянської історіографії абсолютно не приймають цю ідею, однак процеси переслідування, колективізації та релігійних гонінь в Україні по завершенню війни підтверджують негативні наслідки повернення СРСР.
Один з прикладів тоталітарної розправи — це ліквідація Української Греко-Католицької Церкви та переслідування її вірян та священників. 11 квітня 1945 року ще до остоточного завершення війни радянська влада заарештувала Йосипа Сліпого та низку інших ієрархів греко-католиків.
Йосип Сліпий очолив Галицьку митрополію після смерті Андрея Шептицького. Як і інші греко-католики, він сприяв зміцненню ідеї української державності, а 30 червня 1941 року підтримав Акт відновлення Української держави. Після повернення радянської влади на території Західної України розпочалися репресії проти греко-католиків, вся верхівка церкви разом із митрополитом була засуджена з відбуванням покарання у трудових таборах.
Йосип Сліпий провід 18 років у таборах Сибіру та Мордовії. Радянська влада неодноразово пропонувала йому перейти в православ'я та очолити РПЦ в Україні. Він відкинув цю пропозицію, до того ж це означало б співпрацю із радянськими спецслужбами, що було звичною справою у так званій легальній церкві.
У 1963 році, після таємних перемовин з американським президентом Джоном Кеннеді та Папою Іваном XXIII, в яких йшлося про ядерну розрядку в Холодній війні, Йосип Сліпий був звільнений з ув'язнення в СРСР. Це стало каталізатором підписання міжнародного Договору про заборону випробувань ядерної зброї і свідчить про вагу постаті Сліпого.
Після звільнення, Йосип Сліпий активно працював у Ватикані, де підтримував ініціативи щодо створення патріархату Української католицької церкви. У 1965 році він отримав звання кардинала, однак статусу патріарха так і не мав. До кінця життя він жив у Римі, а радянська влада категорично заборонила кардиналу повертатися на батьківщину.
Ув'язнення і гоніння, які зазнав Йосип Сліпий, — це лише одна сторінка переслідування УГКЦ в період Радянського Союзу. Гоніння на Українську Греко-Католицьку Церкву було зумовлено двома факторами. По-перше, церква як релігійна структура автоматично була визнана ворожою комуністичному режиму. По-друге, саме ця церква відігравала важливу роль у національному відродженні українського народу, становленні його самобутності й національної свідомості. Андрей Шептицький, який багато років очолював УГКЦ, був автором численних праць національного релігійного характеру, особисто брав участь в розбудові Ініціативного і самодостатнього майбутнього середнього класу (для комуністів це були «буржуї»), а також сприяв національно-визвольній боротьбі українського народу.