Рівно 5 років тому Константинопольський патріарх Варфоломій підписав Томос про автокефалію Православної Церкви України. Це стало можливим після багаторічного діалогу та зусиль як українського духівництва, так і політикуму. Наступного дня, 6 січня, відбулася спільна літургія у Софіївському Соборі, де митрополит ПЦУ Епіфаній отримав довгоочікуваний документ.
Канонічне визнання для української митрополії було важливим і довгоочікуваним. Бажання отримати автокефалію є давнім і актуалізувалося ще понад 100 років тому, коли Україна боролася за самостійність УНР. Після проголошення незалежності 1991 року церковне питання знову постало в контексті відділення від Москви і не дарма, з огляду на політичний вплив РПЦ в Україні.
Отримання Томоса Православною Церквою України було унікальною можливістю для православних відітнути нав’язаний і несправедливий зв’язок із Москвою, проте більшість вірних Московського патріархату сприйняли це вороже. З перших днів існування ПЦУ та особливо після отримання Томоса загострилося внутрішньо православне протистояння. УПЦ відмовилася приєднатися до процесу формування ПЦУ, а відтак стала в жорстку опозицію до новоутвореної канонічної церкви.
Позиція УПЦ (МП) була цілком політичною, а не релігійною. Зважаючи на православні традиції і канони, після Томосу для ПЦУ зникли аргументи проти «неканонічної» української церкви. УПЦ не тільки відмовилася від об’єднання під керівництвом Константинопольського патріархату (задля православної єдності в Україні), але відмовилася визнавати легітимність та автентичність ПЦУ і розпочала віроломну ворожнечу.
Протягом наступних п‘яти років українці стали свідками різноманітних звинувачень між церквами, боротьби за храми та інших проявів протистояння. У перший рік після отримання Томоса до ПЦУ перейшли 547 парафій, хоча УПЦ чинила грандіозний тиск на них. Після початку повномасштабного російського вторгнення розпочалася нова хвиля переходів. Дедалі більше вірян, які раніше підтримували УПЦ та вірили в маніпуляції довкола питання канонічності, побачили справжню «духовність» російського православ’я та приєдналися до рухів за перехід. На сьогодні, 1636 релігійних громад та монастирів заявили про приєднання до ПЦУ.
Томос визначив роль ПЦУ в еклезіологічній картині світового православ’я. Церква продовжує розвиватися, вносячи свій вклад у духовний і культурний розвиток України та співпрацюючи з іншими християнськими конфесіями та деномінаціями.