15 грудня 1583 року помер видатний східнослов’янський друкар та інженер Іван Федоров (Федорович). Він був багатогранною особистістю та видатним діячем в історії українського друкарства, який дав поштовх розвитку культури та освіти XVII століття.
Точна дата й місце його народження не відомі, але найімовірніше він походить з Білорусі. Іван Федоров навчався в Ягеллонському університеті, а свою богословську та професійну діяльність розпочав у другій половині XVI століття в Москві. Там спільно з іншим друкарем Петром Мстиславцем виготовив першу книгу — «Апостол», що вийшов у 1564 році. Наступного року вони разом видали ще кілька богослужбових книг.
Друк книг для московського духівництва здавався не богоугодною справою. У післямові до «Апостола» 1574 року Федоров згадує, як московські чиновники постійно перешкоджали його праці, а особливо духівництво, яке вважало книгодрукування «єрессю». У підсумку їм вдалося вигнати друкаря з Московії, а його друкарня згоріла. Іван Федоров переїжджає у Велике Князівство Литовське (у складі якого на той час перебували українські землі) та починаз називатися Федоровичем. До переїзду у Львів він деякий час працював у білоруському Заблудові, звідки, за однією з теорій, і привіз друкарське устаткування на Галичину.
Згодом, у 1574 році, він заснував власну друкарню у Львові, яка стала центром друкарської та культурно-освітньої діяльності. Тут для друкаря відкриваються значно ширші можливості, ніж в Москві і за досить короткий термін він видає дві книги, визнані одними з кращих пам’яток української літератури XVI століття. Це була нова версія «Апостола» (1574 року), написана згідно з нормами українського правопису того часу, та «Буквар» – перший український підручник.
Після успіху у Львові Федорович вирушає до Острога, де відкриває наступну друкарню і видає «Новий Завіт» і «Псалтир». Тут він знайомиться з відомим меценатом князем Костянтином Острозьким, який стає покровителем друкаря. В Острозі Федорович обіймає посаду управителя Дерманського монастиря і протягом наступних років працює над створенням великого літературного шедевра – Острозької Біблії, яка здобула репутацію першої повноцінної Біблії церковнослов’янською мовою.
Хоча більшість знає Івана Федоровича як першодрукаря, але він також здобув у Європі славу інженера, який проектував гармати. Свої винаходи демонстрував для європейської знаті, зокрема і для німецького короля Рудольфа ІІ. Останні роки свого життя Федорович провів у численних поїздках і по завершенні чергової подорожі, повернувшись до Львова, він помер. Його поховали на цвинтарі у Святоонуфріївському монастирі.
Іван Федорович залишився не лише піонером українського книгодрукування, а й постаттю, що символізує важливий етап у розвитку освіти й культури на теренах сучасної України. Його технічні досягнення у сфері визнаються вченими та культурологами як надзвичайно важлива обставина розвитку української культури XVI століття.
