Цього дня 1667 року народився відомий англо-ірландський письменник і англіканський священник Джонатан Свіфт. Найбільшу популярність йому приніс сатиричний твір «Подорожі Гулівера», а вся творчість письменника пронизана гострою критикою соціальних недоліків свого часу та політичних протистоянь у Європі.
Джонатан Свіфт походить з Ірландії. Його батько помер ще до народження сина, тому його родина зазнавала серйозних фінансових труднощів. Однак завдяки щедрості дядька Годвіна Свіфта, Джонатан міг здобути хорошу освіту. Він навчався у гімназії Кілкенні та Трініті-коледжі. Після переїзду до Англії майбутній письменник здобув ступінь магістра в Оксфордському університеті та працював секретарем у дипломата сера Вільяма Темпла.
Цей період суттєво вплинув на політичні переконання Свіфта, адже співпраця з дипломатом відкрила реалії складних взаємин та корупції у тогочасній європейській політиці. Після смерті Темпла Джонатан повертається до Ірландії, де служить священником у віддаленій парафії. Тоді він почав свою письменницьку кар’єру (видав «Казки бочки» і «Битву книг») та здобув ступінь доктора богослів’я.
У 1713 році Джонатана Свіфта призначено деканом собору Святого Патріка в Дубліні. Його ставлення до християнства було досить багатогранним. У творах простежуємо глибоку вкоріненість у християнстві, але разом з цим письменник критикував недосконалі структури, боротьбу конфесій і при цьому залишався вірним прибічником Англіканської Церкви.
Головним твором Свіфта, безперечно, стали «Подорожі Гуллівера» — сатиричним шедевром, який досліджує природу людини та суспільних структур. Кожна подорож є відображенням позиції Свіфта стосовно різних аспектів людства. Твір пронизаний релігійними алегоріями, критикою крайнощів тогочасного протистояння між конфесіями, політичними партіями та іншими суспільними групами. У сатиричній формі він вказує на абсурдність дріб’язковості, а також критикує людські вади, притаманні для будь-якого суспільства.
Літературний спадок Свіфта не обмежується лише сатирою, оскільки він написав чимало цікавих і глибоких есеїв. Особливо слід відзначити «Аргумент проти скасування християнства» — роздуми для опонування тогочасним критикам віри (атеїстам, деїстам, антитринітаріям тощо). Він наводить чимало прикладів як теологічних, так і практичних, чому християнство має залишатися моральною основою та дороговказом для суспільства.
У пізні роки життя Джонатана Свіфта його здоров’я погіршилося, і він ймовірно страждав від деменції. Його останні роки пройшли у відокремленні і 19 жовтня 1745 року він помер, залишивши спадок, який і дотепер актуальний у літературному та політичному дискурсі.