12 листопада 1708 року за наказом російського царя Петра І, Російська Православна Церква наклала анафему (відлучила) українського гетьмана Івана Мазепу у зв’язку з його переходом на бік шведів у Північній війні. Це рішення залишається одним із найяскравіших прикладів традиції підпорядкування російської церкви світській владі.
Протягом всього періоду гетьманування Іван Мазепа відзначився особливою підтримкою церков і щедрим меценатством. Він сприяв будівництву та реконструкції храмів, підтримував монастирі та вкладав чималі кошти у розвиток духовного життя. Його коштом реставрували Софіївський собор, Києво-Печерську лавру, Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві та ще кілька десятків церков. Мазепа фінансував і Києво-Могилянську академію та Чернігівський колегіум.
Попри сприяння церквам, оцінка РПЦ Івана Мазепи базувалася зовсім не на духовності, а на волі російського царя. Тогочасна політична ситуація створювала складні виклики для гетьмана. Хоча стосунки Мазепи і Петра І можна було назвати хорошими, проте останній намагався обмежувати повноваження гетьмана і статус українських земель.
Намагаючись зберегти незалежність, Мазепа прийняв рішення підтримати шведського короля Карла XII. Умови шведів були більш ніж прийнятні і їх перемога у Північній війні могла стати шансом для незалежності України. Довідавшись про це рішення гетьмана, московський цар наказав провести каральні заходи, які включали винищення населення Батурина та розправи над козаками.
Скориставшись залежністю РПЦ від царської волі, Петро І наказав відлучити гетьмана від церкви, хоча це рішення не мало абсолютно ніяких канонічних підстав. Всупереч церковним нормам і традиціям, Іван Мазепа все ж був відлучений, а причиною анафеми називалася зрада. Український гетьман церкву не зраджував, що вказує на неканонічне ототожнення світської та державної влади у Московії. Прокляття (анафема) Івана Мазепи оголосив протопоп Новгород-Сіверським Афанасій Заруцький. Пізніше саме він отримав землі, які держава конфіскувала у керівника Шептаківської волості Іван Бистрицький, котрий був сподвижником Мазепи. Цей факт та ініціатива анафеми з боку царя вказує на незаконність і ймовірну корупційність такої дії.
У 2018 році Вселенський патріархат визнав мотив анафеми Івана Мазепи політичним, а не релігійним. Це хоча й запізніла, але нарешті справедлива оцінка. Гетьман був великим меценатом і до кінця життя залишався вірним православ’ю, а вердикт РПЦ лише підтверджує її залежність від царя.