20 квітня 1622 року помер видатний український гетьман та православний меценат Петро Конашевич Сагайдачний. За своє життя він успішно брав участь в багатьох війнах проти турків, татар і московитів, а також посприяв відновленню Київської митрополії.
Петро Сагайдачний народився в 1582 році у сім’ї дрібного шляхтича, навчався в Острозькій школі (нині Острозька академія), а в 1598-му приєднався до Війська Запорозького. В наступні роки брав участь у походах козаків на боці Речі Посполитої до Валахії та Лівонії.
На початку XVII століття Сагайдачний керував козаками під час морських походів проти Османської імперії та Кримського ханства. Козаки організовували дуже сміливі та вдалі експедиції до портів противника (згадати лише захоплення Очакова та похід на Кафу), а завдяки походам у гирло Дунаю стали вагомою силою на Чорному морі, з якою османам довелося рахуватися.
У 1616 році полковника Сагайдачного було обрано гетьманом реєстрового козацтва і в наступні роки він взяв участь в знаменитому поході на Москву. Наприкінці червня 1618-го шість козацьких полків під проводом Сагайдачного вирушили на Московію для підтримки польського війська у війні (хоча козацьке військо складало 80% всієї армії).
На своєму шляху вони взяли під контроль Сіверщину, Шацьк, Коломну, а під Москвою об’єдналися з Владиславом IV, сином Сигізмунда ІІІ та взяли місто в облогу. Попри великі воєнні успіхи, в критичний для московитів момент поляки пішли на перемовини, а козаки в грудні 1618-го повертаються в Україну. Участь козаків у московсько-польській війні була демонстрацією потенціалу запорізького війська та реєстрового козацтва, чий вплив невпинно зростав.
Після московської кампанії на долю Сагайдачного припало нове протистояння з турками. Під час Хотинської війни, він очолював запорізькі війська, які допомагали польській армії. Спільно вони завдали нищівної поразки османам, що означало не лише збереження позицій, але й витіснення противника на Південь. Ця війна показала, що козаки можуть бути ефективними на полі бою, адже саме їх участь стала вирішальною для поразки османів. Однак перемоги на полі бою не означали політичну перемогу гетьмана, адже обіцяні права козакам надані не були.
За життя Сагайдачний кілька разів втрачав гетьманську посаду, але щоразу йому вдавалося її повернути. Гетьман користувався великим авторитетом серед козаків як завдяки таланту військового лідера, так і статусу захисника православної віри.
Він залишив великий вплив на розвиток православ’я в Україні, зокрема щедро фінансував церкви та за його сприяння розвивалося Київське православне братство, до якого вступив і сам гетьман. Та чи не найбільша заслуга Сагайдачного перед церквою полягала в дипломатичному сприянні відновлення Київської митрополії. Саме він перемовини із Єрусалимським патріархом Феофаном III, який висвятив Йова Борецького на митрополита Київського та Галицького.