4 січня 1643 року за григоріанським календарем народився англійський фізик, математик і астроном Ісаак Ньютон, який був віруючим англіканської церкви.
Будучи відомим ученим, Ісаак не менше свого часу присвячував також вивченню Біблії. Вважається, що обсяг його робіт, присвячених дослідженню Писання більший, аніж наукових текстів. Наприклад, Ньютон є автором “Зауважень на книгу пророка Даниїла і Апокаліпсис Святого Іоанна”.
Його досягнення в науці вражають – він відкрив відомий закон гравітації або світового тяжіння, створив класичну механіку, сформулював теорію диференціального й інтегрального числення, є автором “математичних початків натуральної філософії”. За особливі заслуги в науці Ісаак Ньютон в 1705 році був удостоєний королевою Анною лицарської честі, ставши першим прикладом серед вчених. Ньютон викладав у Кембриджському університеті.
Він також брав активну участь і в управлінні державою, з 1689 року будучи парламентарієм. Будучи главою Монетного двору, проводив важливі реформи і всіляко боровся з фальшивомонетниками. Протягом чверті століття, до своєї смерті в 1727 році, Ньютон керував в якості президента Королівським науковим товариством.
Плоди життя Ісаака Ньютона були високо оцінені вже його нащадками, які відзначили в некролозі на його могилі у Вестмінстерському абатстві: “Тут похований Сер Ісаак Ньютон, який майже божественною силою свого розуму вперше пояснив за допомогою свого математичного методу рух і форми планет, шляхи комет, припливи і відливи океану. Він першим досліджував різноманітність світлових променів і особливості кольорів, яких до того часу ніхто навіть не передбачав. Старанний, проникливий і вірний тлумач природи, старовини і Святого Письма, він прославив у своєму вченні Всемогутнього Творця. Простоту, якої вимагає Євангеліє, він довів своїм життям. Нехай смертні радіють, що серед них жила така прикраса людського роду”.