Цього дня 1639 року народився видатний український гетьман Іван Мазепа. Багато років в українському суспільстві жив міф про «Мазепу-зрадника», нав’язаний російською пропагандою, проте зростання патріотичних настроїв і переосмислення власної національної приналежності додає однозначності в позитивній оцінці гетьмана.
Він народився в сім’ї малоземельних шляхтичів на Лівобережній Україні і здобув вищу освіту в Києво-Могилянській академії. В різні періоди свого життя перебував на службі у Яна Казимира ІІ, Петра Дорошенка та Івана Самойловича, якого і замінив на посту гетьмана. Очолив Лівобережну Україну 1687 року.
Під керівництвом Мазепи Україна зазнала значного розвитку. Гетьман здійснив ряд реформ, які сприяли економічному, соціальному та культурному розвитку країни. Він змінив систему податків, зробив акцент на розвитку торгівлі та ремесла, але, звичайно, став відомим не через це. Позитивна чи негативна увага до цього гетьмана пов’язана насамперед із фактом переходу на бік Швеції у Північній війні.
Мазепа бачив у Швеції перспективного союзника в боротьбі за можливість самостійності Лівобережній Україні. Перехід на бік Швеції у 1708 році відкривав дуже добрі перспетиви для незалежності та подальшого зближення з Європою, однак ця можливість була б реалізована тільки за умови перемоги Швеції у війні.
Цього не сталося. Перехід на бік Швеції означав, що український гетьман пішов ва-банк і шляху назад не буде. Довідавшись про це, Петро І розпочав каральні репресії, в ході яких російські гарнізони винищили населення гетьманської столиці — Батурина. Після поразки у битві під Полтавою, Мазепа був змушений втекти до Туреччини, де і помер в 1709 році.
Життєвий шлях Івана Мазепи — це не лише біографія видатної персони, а буквально приклад моделі взаємовідносин України та московії. Коли Мазепа був лояльним до Кремля, то поступово втрачав контроль за Лівобережжям (наприклад, в українських містах були розквартировані російські війська, які чинили різноманітні безчинства). При цьому сам кремль розцінював можливість йому служити як великий привілей, а перехід на бік шведів — як приклад невдячності.
Не всі козаки підтримали ідею здобути самостійність і позбутися впливу москви, так само як чимало українців навіть після 2014-го року зберігали культурну та навіть політичну лояльність до росії. Спроба розірвати залежність українських земель отримала наджорстку відповідь як щодо самих козаків, так і щодо цивільних.
У біографії Івана Мазепи є ще один важливий факт, який слугує підтвердженням залежності російської церкви від кремля. Після «зради» Івана Мазепи православна церква оголосила гетьману анафему (тобто відлучення від церкви), хоча привід абсолютно ніяк не стосувався релігійного питання). Ось наскільки російська церква була залежною від світської влади вже тоді.
У 2018 році Вселенський патріархат визнав політичним, а не релігійним мотив анафеми Івана Мазепи, що є хоча й запізнілою, але нарешті справедливою оцінкою. Гетьман був великим меценатом і до кінця життя залишався вірним православ’ю. Він профінансував зведення та реставрацію десятків православних храмів та монастирів, включно із Софіївським собором та храмами Києво-Печерської лаври.