Сьогодні, 31 жовтня, виповнюється 505 років від початку Реформації в Німеччині. Цього дня 1517 року тоді ще католицький священник Мартін Лютер прибив до дверей Віттенберзької церкви 95 тез, в яких висловив своє засудження деяким порядкам і практикам Католицької церкви. В цих тезах він згадав потребу щирого каяття, принцип спасіння через віру та засудив продаж індульгенцій.
Прибиті до дверей тези означали не лише можливість поширити певні думки Лютера (будь-яке оголошення на дверях церкви читали практично всі, хто вмів читати у тому місті), але й стали своєрідним маніфестом віри, переліком того, в що вірять у цій парафії. Попри критику небіблійних практик Католицької церкви, Мартін Лютер не мав на меті відразу вступати в конфронтацію з Римом. Він сподівався конструктивно реформувати церковне вчення, хоча подальші події продемонстрували, що це було неможливо.
Оприлюднення 95 тез в сучасному світі може здаватися подією не надто масштабною, однак для XVI століття це був дуже сміливий вчинок. За популяризацією тез Лютера слідували роки переслідування, засудження і боротьби, в якій і постали протестантські церкви. Сміливий вчинок Лютера став лише початком великих перетворень у Європі та світі. У XVI столітті в багатьох європейських державах постали свої лідери Реформації: Жан Кальвін, Ганс Таусен, Ульріх Цвінглі, Джон Нокс.
Особливе місце серед європейських реформаторів, звичайно, посідає Жан Кальвін. Він продемонстрував, як докорінно змінити спосіб життя окремої громади (та суспільства загалом), втіливши в життя принципи Реформації. Євангелізація і практичний підхід до християнства змінили «обличчя» Женеви, а впровадження ідей Кальвіна в інших європейських державах дало поштовх швидкому економічному зростанню.
Реформація церкви, розпочата Мартіном Лютером, також спричинила глобальну реформацію суспільства. У наступні століття протестантські країни переживають великі зміни в суспільному устрої, поширюються нові цінності служіння Богу, змінюється трактування влади, що призвело до демократизації і поширення ідей республіканізму.
За 505 років від початку Реформації відбулося дуже багато змін як у церкві, так і в суспільстві. Ця досить довга історія показала, як цінності і віра можуть практично змінювати цілі народи. Далеко не завжди зміни можуть бути позитивні, але це лише підтверджує потребу завжди спиратися на євангельську істину. Ті негативні тенденції, які охопили західний світ протягом останніх 2-3 століть, є прямим наслідком втрати біблійного світогляду і відкидання цінностей Реформації.
Наше жорстоке, фрагментарне, нестабільне, а десь і абсурдне сьогодення — плід релятивізму і втрати фундаментів. В цей непростий для України і світу час варто пригадати і переосмислити, що саме 505 років тому дало західній цивілізації світоглядний орієнтир і поштовх до росту та процвітання.