21 липня 1579 року у Вільні народився Януш Радзивілл, кальвініст, підчаший великий литовський і комендант віленський, захисник протестантів ВКЛ.
Батько Януша – Христофор Радзивілл “Перун” і дід Микола Радзивілл Рудий були славними великими гетьманами литовськими. Від них Януш перейняв титул князя Св. Римської імперії “на Біржах і Дубинках”, а також кальвіністську віру. Мати Януша походила з України і була дочкою славетного князя Костянтина Василя Острозького, маршала волинського і воєводи київського.
Януш отримав кальвіністське виховання, навчався в протестантському Страсбурзькому і Базельському університетах, після чого подорожував по Європі. Після повернення під керівництвом свого батька захищав країну від шведів в битві під Кокенгаузеном в 1601 році. Обраний багато разів послом на сейм, він очолював кальвіністське і православне угруповання і відстоював права некатоликів, які утискалися після Брестської унії і розширення контрреформації.
У 1606-1607 рр. разом з краківським воєводою Зембжидовським Януш Радзивілл очолив Рокош проти короля Сигізмунда III Вази, який за радами єзуїтів прагнув зосередити в своїх руках абсолютну владу. Рокошани вимагали дотримання прав, обіцяних в “Генріхових статтях”, і видалення єзуїтів з королівського двору. Хоча рокошани отримали військову поразку в битві під Гузовим, але зуміли зупинити прагнення короля до самодержавства.
Після шлюбу в 1600 році з Софьєю Олелькович до Януша відійшли Слуцьке і Копильське князівства. Слуцьк, завдяки князю Янушу Радзивіллу, отримав в 1617 році свою кальвіністську гімназію, а саме місто стало притулком для багатьох переслідуваних в інших місцях протестантів і православних, здобувши славу міста, зберіг релігійну толерантність (правда, завдяки тому, що в місто не були допущені єзуїти).
Після смерті першої дружини, Януш Радзивілл одружився на Єлизаветі, доньці бранденбурзького курфюрста Йоганна Георга Гогенцолерна. У них народилося четверо дітей, серед яких Богуслав Радзивілл, майбутній хорунжий і конюший великий литовський, який в подальшому буде захищати права кальвіністів у ВКЛ, продовжуючи політику свого батька, діда і прадіда.