22 січня — День пам’яті перших жертв Майдану

22 січня 2022 р. \ оновлено 22 лютого 2024 р.

Сьогодні ми згадуємо перших жертв Небесної сотні, які загинули 22 січня 2014 року в ході протистояння на вулиці Грушевського та катувань поліції в період січневого загострення протестів.

Нова хвиля активного протистояння припала на початок 2014 року. Приводом стало нелегітимне голосування парламенту 16 січня за пакет диктаторських законів, які мали унеможливити продовження перебування людей на Майдані. Саме в другій половині січня протести перейшли в активну фазу із фізичним опором міліції, дії якої знову нагадали диктаторську суть режиму Януковича.

На цей період припадає низка викрадень, надзвичайно жорстоких спроб розгону Майдану та буквально вуличних боїв із застосуванням зброї. Жорстокість і віроломність «вартових закону» перенесла протистояння на новий рівень із сотнями поранених і першими вбитими майданівцями.

Ось імена перших полеглих героїв: Юрій Вербицький (науковець, його тіло знайшли в Київській області з численними ознаками катувань), Сергій Нігоян (студент вірменського походження, загинув в ході протистоянь на вулиці Грушевського), Михайло Жизневський (білорус, учасник націоналістичної УНА-УНСО, загинув в ході протистоянь на вулиці Грушевського), Роман Сеник (помер від отриманих травм в ході протистоянь на вулиці Грушевського), Олександр Бадера (помер від отриманих травм в ході протистоянь на вулиці Грушевського) Богдан Калиняк (помер від отриманих травм в ході протистоянь на вулиці Грушевського).

Перші жертви протистоянь з міліцією сколихнули суспільство та підвели українців до чергового переосмисленя протестів. Не лише побиття, не лише поранені, але й вбиті люди за майбутнє України підштовхнули протест до безкомпромісності та готовності захищати свободу й демократію всіма силами і засобами.

Досить символічно, що серед перших жертв двоє не були українцями. Сергій Нігоян (вірменин, чия сім’я переїхала до Дніпропетровської області, рятуючись від війни в Нагорному Карабасі) та Михайло Жизневський (активний член УНА-УНСО, білорус із загостреним почуттям справедливості) певною мірою символізують глобальність спротиву проросійському авторитаризму, від якого страждає багато народів колишнього СРСР.

Революція Гідності — це один з переломних етапів української історії та потужний сигнал народам, поневоленим Росією. Попри складність боротьби і кривавість, Майдан і подальший спротив російській агресії стали цивілізаційним поворотом для нашого народу та остаточним утвердженням української ідентичности в розумі переважної частини українського народу.