4 липня 1776 року Другий Континентальний Конгрес прийняв Декларацію незалежності США, в якій оголосив незалежність американських колоній від Великобританії.
У Декларації американський народ ясно визнавав походження свого життя, рівності і невід’ємних прав від Господа: “Ми виходимо з тієї очевидної істини, що всі люди створені рівними, наділені Творцем певними невід’ємними правами, до числа яких відносяться життя, свобода, прагнення до щастя”.
Далі, виходячи з концепції “загального блага”, визначалися цілі створення уряду і право народу на непокору і зміну уряду, який порушує ці невід’ємні права: “Для забезпечення цих прав людьми утворюється уряд, який черпає свої законні повноваження у згоді тих, хто керує. У випадку, якщо який-небудь уряд стає пагубним для цих самих цілей, народ має право змінити або скасувати його, поставити новий уряд, заснований на таких принципах і формах організації влади, які, як йому уявляється, найкращим чином забезпечать людям безпеку і щастя”.
На закінчення, представники Сполучених Штатів, які зібралися на Конгрес, відчуваючи тягар відповідальності, який вони мають перед Богом і своїм народом, “закликали Всевишнього підтвердити чесність їхніх намірів”. Вони клялися один одному підтримувати цю Декларацію своїм життям, своїм станом і своєю незаплямованою честю” з твердою впевненістю в заступництво Божественного провидіння”.
Країна, яка створювалася віруючими людьми з благочестивими цілями, не могла залишитися без Божого благословення – найбільшої громадянської свободи, що не перетворюється в хаос. Як писав Алексіс де Токвіль: “Америка є великою державою, так як вона доброчинна, і якщо коли-небудь Америка втратить свою доброчинність, вона втратить і свою велич”.