У 1992 році Генеральна асамблея ООН визнала 3 грудня Міжнародним днем людей з інвалідністю. Щороку цього дня державні інституції та благодійні організації актуалізують питання підтримки людей з особливими фізичними потребами. Не останню роль в цьому відіграє церква, адже християни здавна були в авангарді благодійності і створення добрих традицій підтримки тих, хто цього потребує.
Історія міжнародного визнання необхідності підтримки людей з інвалідністю бере свій початок в 1970-х. У 1976 році Генеральна асамблея ООН розпочала підготовку до «Десятиліття інвалідів в ООН». Хоча існують сотні програм допомоги для людей з інвалідністю, податкові пільги для роботодавців, проекти інтеграції та інклюзивної освіти, однак є ще дуже багато сфер і напрямків діяльності для допомоги людям з певними фізичними вадами.
Сучасний світ пройшов багато етапів прийняття людей з інвалідністю (інтеграція в суспільство та можливості системи охорони здоров’я надзвичайно зросли в порівнянні з 1980-ми), проте їх становище все ще залишається непростим (не лише з об’єктивних причин). Українські міста і села переважно не пристосовані для людей на візках (згадайте лише незручні чи неправильно встановлені пандуси), немає достатньої кількості вказівників і перекладів публічної інформації шрифтом Брайля чи мовою жестів).
Хоча темпи покращення становища людей з інвалідністю бажають кращого, проте з кожним роком їх можливості поступово зростають. Разом з цим, є проблеми, про які говорити не заведено і чимало так званих «правозахисних» організацій навмисно ігнорують їх, демонструючи лицемірство щодо реальної боротьби за права людей з інвалідністю.
Однією з найбільш замовчуваних проблем є так звані селективні аборти. Це питання або не підіймається в ракурсі несправедливості і нерівності, або виправдовується зручністю і доцільністю. В багатьох країнах існує політика сприяння вбивства хворих дітей в лоні матері. Зазвичай, це або законодавчі винятки для абортування дітей із вродженими вадами, або обов’язкове обстеження та виявлення хвороби саме в той період, коли робити аборт легально.
Багато людей виправдовують селективні аборти так званою «гуманністю», мовляв «навіщо народжуватися для страждань», але за подібними риторичними маніпуляціями ховається факт вбивства людини лише через її фізичний стан. Виправдання такого вбивства було поширеним у різні часи (особливо у ХХ столітті), і саме церква ставала на захист життя, навіть коли ідеології та егоїстичний спосіб життя диктували його знецінення.
Християни покликані приймати і допомагати будь-якій людині, не залежно від стану здоров’я; бути милосердними і турбуватися про слабких. Саме тому з давніх часів церкви і монастирі засновували лікарні, притулки, хоспіси та інші заклади, де небайдужі віряни чи монахи турбувалися про найслабших. За це християнство неодноразово піддавалося критиці з боку адептів багатьох модерних ідеологій (наприклад, нацизму, нігілізму), і навіть в наш «гуманний» час захист життя і гідності може стати причиною переслідувань і ненависті.