В грудні 1997 року Різдво повернулося на Кубу. Офіційно. 1 грудня комуністична влада острова нарешті визнала, що програла в боротьбі з християнським святом. До цього країна майже три десятиліття жила без Різдва.
Комуністи прийшли до влади на Кубі у 1959 році і поступово витісняли з острова «буржуазну» культуру. Різдво того року ще не було заборонене, проте святкування проходило в дуже напруженій атмосфері переслідування політичних опонентів, масових страт і конфіскацій майна. За кілька перших років комуністи намагалися поступово витісняти Різдво через боротьбу з культурними символами, а саме святим Миколаєм (Санта Клаусом), якого замінили на образ кубинського селянина.
Та з кожним роком влада дедалі сильніше тиснула на Церкву та віруючих кубинців (щоправда, чимало католиків острова підтримували червоних і спочатку не бачили суттєвих протиріч). Великий наступ на християнство розпочався після 1968-го. Комуністи ліквідовували приватну власність, будь-яку підприємницьку діяльність та навіть вуличну торгівлю. Наступного року вони офіційно заборонили святкування Різдва та інших релігійних свят.
Уніфікована шкільна програма Куби передбачала таке трактування народження Христа: «Близько двох тисяч років тому поширювалися чутки про існування Христа, нібито сина бога, але наука довела, що Христа ніколи не існувало. Проте багато людей вірили в легенди, які розповідали про нього». Комуністи багато разів забороняли святкування Різдва і, зазвичай, це рішення мотивувалося цілою низкою причин (релігійне свято, частина «буржуазної» культури, революційно необґрунтований вихідний тощо).
Попри нав’язування атеїзму і тиску на церкву кубинці зберігали віру й традиції і святкували народження Ісуса Христа підпільно. Тоді і зараз кубинці переживали матеріальну скруту, а тому дарувати коштовні подарунки було не заведено. Основною формою святкування була спільна вечеря і таємна молитва.
В середині 1980-х років після релігійних переслідувань, які охопили всі християнські сектори, Кастро шукає солідарності з Латинською Америкою і розуміє, що з наближенням кінця 20 століття цей регіон стає першим християнським континентом, враховуючи кількість його вірний. Не менш важливим фактором зміни політики слугувала доля Радянського Союзу, бо після розпаду провідної комуністичної країни, жорстка антирелігійна політика не була позитивним фактором для співпраці з пострадянськими країнами.
Офіційне повернення Різдва було приурочене до візиту папи Івана Павла ІІ у 1997 році. Попри кілька десятиліть атеїстичної пропаганди, сотні тисяч кубинців чекали цього візиту і раділи послабленню антирелігійної політики. З того часу становище церкви помітно покращилося, хоча про свободу на Кубі говорити ще не доводиться.