Цього дня ми згадуємо один із епізодів посягання Російської Федерації на українські землі. 29 вересня 2003 року російська сторона розпочала будівництво дамби від Таманського півострова Краснодарського краю до українського острова Тузла, який знаходиться у Керченській протоці.
В Росії двно планували побудувати через протоку міст. Україна була проти. Без узгодження з державною владою чи адміністрацією автономії, росіяни почали будівництво. Наступного дня українське МЗС направило ноту протесту до Росії щодо початку самовільного зведення дамби, яке де-факто було посяганням на українські кордони. Через неправомірне будівництво напруженість у стосунках Москви й Києва зросла. Для розв’язання проблеми президент Леонід Кучма навіть перервав закордонну поїздку до Латинської Америки.
Українська позиція в конфлікті залишалася незмінною: будувати не можна, бо острів Тузла – територія України, а тому будь-які інженерні споруди не можуть поєднувати дві держави без нашої на те згоди. Наприкінці жовтня будівництво зупинили, а в листопаді українська й російська сторони домовилися про скасування реалізації плану створення дамби. Подальші консультації тривали аж до 2005 року, коли Російська Федерація офіційно визнала острів Тузла територією України. В цьому протистоянні варто віддати належне українській владі, яка тоді вчинила, відповідно до Конституції та принципів суверенності.
Не минуло й десяти років як російські шовіністичні бажання проявилися тепер вже у прямій військовій агресії. Конфлікт щодо Тузли чи спроба перевороту на півострові у 1992-му – це були лише етапи підготовки сепаратистської лояльності до Москви. Авантюра російської сторони 2003 року лише актуалізувала питання українськості Криму та підігрівала проросійські настрої аж до кульмінаційного 2014-го.
Після окупації Криму Керченська протока повністю контролюється Російською Федерацією, однак де-юре ця водойма має залишатися українсько-російською. Контроль окупантів над протокою фактично унеможливлює вільний прохід для українських суден, а відтак українські порти на Азовському морі втрачають своє торговельне, а тим паче військове значення. Більшість держав світу не визнають анексію Криму, та навіть без цієї підтримки Україна має всі права претендувати на цю територію, адже український Крим – це єдиний законний статус для півострова.