Сьогодні Україна святкує 25-річчя Конституції. 28 червня 1996 року після тривалої парламентської роботи і затяжних дискусій Верховна Рада нарешті затвердила Основний Закон держави.
Історичні умови тих років диктували потребу якнайскоріших державотворчих кроків, а отже нова Конституція була пріоритетом середини 1990-х. Довго готувалася, із скандалами та ультиматумом ухвалювалася, але все ж набула чинності.
За 25 років вона зазнала неодноразових змін. Найбільше дискусій було довкола повноважень президента і парламенту. Завдяки тиску громадськості за Верховною Радою наразі закріплено більше повноважень, що є запобіжником перед узурпацією влади.
25 років – це зовсім небагато, але з ще з молодою Конституцією маємо проблему у практичній реалізації. Одні її положення є безумовно цінними інші – не можуть бути повністю виконані, адже є пережитком радянських часів. Це основний недолік документу, який простежуємо в низці статей.
Так, Україна проголошується соціальною державою, декларуються права на безкоштовну освіту, медицину та ряд інших соціальних благ, проте реалізація перелічених норм не видається можливою в умовах ринкової економіки. Ці норми відображають патерналістські очікування значної частки громадян, однак коли приходить час втілити їх практично, то бачимо, що ефективно зробити це неможливо.
Та попри радянський спадок, в Основному Законі містяться особливо цінні положення, за включення яких могла б розгортатися тривала боротьба. Найперше, це стаття 10 КУ, якою закріплено українську мову єдиною державною в Україні. Багато століть наші предки зберігали і крок за кроком наближалися до абсолютно логічного і очевидного визнання української мови універсальною на цій території. Тоді, в 1996-му тривала непроста дискусія щодо закріплення в Конституції єдиної державної мови і патріотичній частині парламенту вдалося відстояти правильну державницьку позицію. Ця норма заклала базу для перманентної дерусифікації, неодмінного скидання імперських кайданів.
Також важливою нормою є 51 стаття Конституції України, яка декларує: «Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка», чим законодавчо закріплює гетеросексуальність як основу для шлюбу. Це досить унікальний випадок, бо ми маємо молоду Конституцію з таким чітким (випадково чи ні, але біблійним) визначенням шлюбу. В багатьох державах християни та консерватори давно борються за ухвалення аналогічних норм, але в багатьох старих конституціях немає чіткого визначення шлюбу, бо колись ніхто навіть не допускав, що може бути інакше.
З огляду на наше минуле ХХ століття та невтішні тенденції сучасності актуальною стає 15 стаття КУ, де зазначено: «Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова. Цензура заборонена». Її варто постійно нагадувати законотворцям, що час від часу пропонують сумнівні законопроекти, та чиновникам, які бажають із школи зробити місце індоктринації конкретними ідеями.
Конституція може бути нічого не варта якщо прописані в ньому норми залишаться тільки словами на папері. Тому День Конституції – це не лише згадка про те історичне голосування у Верховній Раді, але й нагадування всім, що побудова правової держави (де закон вище волі людини) має бути метою, а не лише мрією.