Цього дня 1545 року народився український релігійний діяч і письменник Іван Вишенський. Він є одним із видатних православних мислителів і полемістів Нового часу.
Іван Вишенський народився на Львівщині в родині православних дрібних шляхтичів. Значну частину свого життя провів у роз’їздах по Галичині, Волині та Поділлі. Тоді ці землі увійшли до новоутвореної Речі Посполитої, на теренах якої поступово назрівало релігійне протистояння між католиками і православними.
Швидка поява в українських містах єзуїтських колегіумів та їх активна роль в окатоличенні населення відвернула Вишинського від симпатій до католицизму і надалі він негативно оцінював спроби православних діячів зблизитися із Західною церквою (тому пізніше й виступив категорично проти підписання Берестейської унії).
В 1570 році Іван Вишенський приймає постриг і стає монахом. Деякий час він жив у Афонському монастирі – центрі православного чернецтва. Тут він провів близько 40 років, періодично відвідуючи рідні землі, та ще більше пройнявся православною культурою. Саме на Афоні й почалася його літературна діяльність.
Всього відомо про 16 творів його авторства, більшість з яких були посланнями і листами на Батьківщину із оцінкою процесів церковного життя. Кілька найвідоміших творів Вишинський помістив у збірку під назвою «Книжка». Особливу увагу автор приділяв критиці уніатства і співпраці Східної та Західної церков. З одного боку, це зовсім не сприяло єдності та порозуміння між народами Речі Посполитої, але з іншого – було умовою збереження православної ідентичності українців за умов полонізації та окатоличення.
В своїх релігійних поглядах Вишенський залишався вірним послідовником православ’я, хоча також досліджував католицьку літературу та цікавився ідеями Реформації, які швидко ширилися Європою. Монах особливо переймався життям простих людей і негативно ставився до зловживань як магнатів, так і церковних діячів, які не помічаюли тяжкого становища народу.
У його творах простежується багато критики способу життя церковних ієрархів, котрі турбувалися про земне більше, ніж про вічне. Вишенський вважав недостойними «перебіжчиків» – православних священників, які переходили в католицизм, щоб мати певні особисті привілеї. З протестантських традицій він перейняв ідею простоти церкви, відсутності надмірної пишноти і багатства. Вишенський писав про скромність і помірність у всьому, що загалом вписувалося в ранньохристиянські ідеали доброчесного вірянина.