15 лютого 1947 року в СРСР заборонено шлюби з іноземцями

15 лютого 2021 р. \ оновлено 22 лютого

15 лютого 1947 року сімейне законодавство Радянського Союзу поповнилося дуже дивною нормою, яка обмежувала коло людей, які могли брати шлюб. Цього дня Президія Верховної Ради видає наказ «Про заборону шлюбів між громадянами СРСР та іноземцями».

Цей наказ — не просто відмова реєстрації таких шлюбів, але створення механізму переслідування людей, які одружувалися за кордоном чи брали церковний шлюб з іноземцем. На відміну від нацистів, які дбали про «расову чистоту», комуністи хотіли «убезпечити громадян від буржуазного впливу». Та насправді це був ще один крок до ізоляціонізму та забезпечення міцності радянської пропаганди, яка зображувала Захід відсталим і небезпечним.

Засудження утворення сімей з іноземцями було присутнє ще від початку утворення СРСР. Радянський Союз використовував широку мережу більшовицької агентури в Європі (і не тільки), а тому дуже прискіпливо та з підозрою ставився до всіх іноземців.

Шлюб громадян СРСР з іноземцями був небезпечним для радянської влади з кількох причин. По-перше, більшість іноземців не були носіями комуністичних поглядів і для партії це була першочергова проблема. Радянська влада намагалася створити максимально гомогенне суспільство з ідентичними світоглядами, для витесання яких будувалася ціла багаторівнева система виховання. Тому влада максимально контролювала, щоб інвестована пропаганда не була розбита через особистий досвід близького (родинного) спілкування з людьми інших поглядів.

По-друге, такий шлюб передбачав або постійне проживання іноземців в Радянському Союзі, або виїзд громадян СРСР за кордон, що було серйозною проблемою. В тоталітарному Союзі для кожного перетину кордону була необхідна виїзна віза, а люди жили буквально ізольовані економічно та інформаційно, як у в’язниці. Якщо б іноземець погодився на переїзд до Радянського Союзу, то такий варіант влада теж не вітала. Перебування громадян капіталістичних держав (і навіть дружніх соціалістичних) відбувалося під пильним наглядом. Іноземці не могли в’їжджати до низки міст чи на власні очі побачити приховані сторони побудови «світлого майбутнього» (наприклад, продовольчі проблеми).

Не випадковим був і час введення заборони. Після Другої світової війни мільйони радянських громадян повернулися з Європи. Солдати і остарбайтери бачили реальне життя Заходу, а тому навіть розбита повоєнна Європа виглядала занадто привабливо, в порівнянні з радянською дійсністю. Саме тому комуністи намагалися використати всі шляхи, щоб розірвати спілкування громадян СРСР з громадянами капіталістичних держав і тим паче не допустити створення нових родинних зв’язків.

Але повна заборона тривала недовго і після смерті Сталіна деякі послаблення повернулися. З 1954 року такі шлюби знову почали реєструвати, але в радянському суспільстві вони все-таки вважалися «зрадою» і нерідко ставали причиною звільнення з роботи чи виключення з навчального закладу.