1 грудня 2019 року зафіксовано перший випадок коронавірусної хвороби в Ухані

1 грудня 2020 р. \ оновлено 22 лютого

1 грудня 2019 року в китайському Ухані вперше офіційно було зафіксовано випадок захворювання на хворобу викликану новим коронавірусом Covid-19. Звістка про недосліджений вірус швидко отримала резонанс, а разом з тич чимало суперечливої інформації, адже брак достовірних даних провокував паніку.

Реакція ВООЗ на нову хворобу була запізнілою (лише 22 січня 2020 року зібралася комісія з надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров’я), а подальший аналіз поширення коронавірусу викликав чимало міжнародних скандалів із звинуваченням Китаю в приховуванні даних.

За кілька місяців вірус поширився у Китаї та по всьому світу. В лютому увага світу була прикута до Італії, лідера за темпами поширення хвороби на Заході, а на початку весни європейці вперше у цьому столітті зіштовхнулися з епідеміологічною кризою такого масштабу. В більшості держав Європи був введений карантин з різними обмеженнями.

Україна з середини березня також зіштовхнулася із закриттям всього. Кілька місяців ми жили в режимі повного локдауну, коли сфера послуг переживала чи не найгірші часи. Заклади харчування, непродовольчі магазини, школи, садочки, церкви і всі організації , що працюють з людьми перейшли на дистанційну роботу чи закрилися взагалі.

Коронавірус вже забрав майже 1,5 мільйона життів (в Україні понад 12,5 тисяч). Вперше за століття світ мав боротися з пандемією таких масштабів і ані медична система, ані уряди чи міжнародні організації не були до цього готові. Та разом з цим, карантин підняв вагу урядів на зовсім новий рівень. Національне керівництво та міжнародні організації намагалися реалізувати різні сценарії боротьби з пандемією (від максимальних обмежень із забороною виходити з дому до ігнорування пандемії.

Окрім того, локдаун паралізував деякі галузі економіки, та завдав збитків майже всім. Для багатьох держав третього світу продовольча криза стала більшою катастрофою, ніж власне хвороба. Саме тому цьогорічна нобелівська премія миру була віддана Міжнародній продовольчій програмі ООН, яка намагалася мінімізувати наслідки пандемії для найбідніших держав.

Та окрім економічного колапсу людство зіштовхнулося з переосмисленням прав і свобод в умовах пандемії. В багатьох державах під приводом захисту населення вводилися неспівмірні обмеження (наприклад відвідування лікаря не хворим на Covid-19). В цьому контексті карантинні обмеження підняли на поверхню дуже багато соціальних проблем і викликів, пов’язаних з їх подоланням. Уряди мали виділити ті важливі складові ринку, які не можна було обмежити, які визнавалися необхідними для життєдіяльності людини. Але чомусь в багатьох державах поряд з продажем продуктів чи бензину стояли послуги проведення абортів і продаж марихуани.

Від початку введення карантинних обмежень доводилося постійно спостерігати прояви подвійних стандартів. Ми бачили низку прецедентів, коли відкриті абортарії чи стриптиз-клуби виявилися пріоритетнішими для держави, ніж поновлення богослужінь у церквах. Ще ніколи людство не зіштовхувалося із настільки тотальним закриттям церков, але найгіршим є поява потенційних важелів тиску на церкву та формально легальних способів обмежити проведення богослужінь.

Загалом карантин негативно позначився на житті церкви, але одночасно відкрив раніше не відомі можливості дистанційної євангелізації та навчання. Цей рік став екзаменом для християн, які мали нагоду перевірити свій духовний стан і вірність Богу. Для вірян було важливо зберігати мир, не впадати в паніку і допомагати тим, хто залишався у скруті.