Цього дня 24 роки тому в Білорусі пройшов сумнозвісний референдум щодо статусу і повноважень органів влади, їх формування, а також щодо економічних та деяких світоглядних питань. В референдумі взяли участь понад шість мільйонів людей (тоді це було 84% населення).
Для висловлення волі громадян було підготовано сім питань (4 від президента і 3 від парламенту). Найперше, їм пропонувалося висловитися щодо Дня незалежності. До референдуму це свято відзначалося 27 липня, в день проголошення державного суверенітету в 1991 році. Однак вже в незалежній Білорусі люди проголосували за його перенесення на 3 липня — дату визволення Білорусі від нацистських загарбників (зміну дати підтримали понад 88% громадян). Символічно, але референдум, що ознаменував відкат у радянську «стабільність», не обійшовся без нівелювання власної національної честі, а відповіді на наступні запитання це тільки підтвердили.
Серед питань, запропонованих білорусам, була й пропозиція скасування смертної кари (більшість проголосувала проти), а також зняття всіх обмежень з продажу сільськогосподарської землі (білоруси також не підтримали). Ці відмови не були неочікуваними, але наступні показали дуже тривожні сигнали щодо майбутнього демократії.
На референдумі більшість не підтримала пропозицію відкритого фінансування органів державної влади, ідею виборності очільників адміністрацій регіонів, проте проголосувала схвально за президентську ініціативу розширити власні повноваження.
Таким чином, Республіка Білорусь перетворилася із парламентсько-президентської на президентську, очолювану Олександром Лукашенком. Роль парламенту з кожним роком все меншала, а про реальний поділ влади годі було й мріяти.
Референдум 1996 року дав можливість білоруській владі (яка складалася на той час з фукціонерів Компартії) зберегти не лише пануюче становище, але й законсервувати радянські принципи управління і культурні наративи. Згадка про цю дату наближає нас до розуміння актуального порядку денного Білорусі. Цілих 24 роки при владі перебуває людина, яка збудувала авторитарний режим, розправлялася з опозицією та намагалася знищити зародження реальної демократії.
Помилки, які допустили білоруси в 1996-му тепер мають виправляти самі ж разом із новим поколінням. Лукашенко сподівався, що небезпека для режиму з боку опозиції залишилася в минулому, проте цього року білоруси показали світу те, що дійсно ніхто не очікував.
За понад два десятиліття при владі Олександр Лукашенко побудував поліцейську державу з адміністративно-репресивним апаратом, який не бажає відступити. Щотижня ми чуємо про нові й нові затримання на антиурядових мітингах. Боротьба наших сусідів за свободу й звільнення від авторитаризму триває з серпня, але кінця її ще не видно.