Сьогодні, 21 листопада, Україна відзначає День гідності та свободи. Цій традиції менше десятиліття, але щороку ми знову переживає ще свіжу пам’ять про події семирічної давнини.
Рівно сім років тому розпочалися перші протести на Майдані Незалежності проти скасування тодішнім президентом Віктором Януковичем наміру підписати угоду про асоціацію України з ЄС. Спочатку це були небагаточисельні мітинги, однак після побиття студентів 29 листопада на Майдан вийшли сотні тисяч обурених українців.
Протести, які розпочалися 21 листопада 2013 року ще не були Революцією Гідності . Вони мали окрему і чітку вимогу – не відмовляться від євроінтеграції України. Але демонстрація авторитарних методів Януковича та міліцейського свавілля розгорнули весь гнів народу до загальнонаціонального масштабу.
В наступні місяці розгорнулася повномасштабна боротьба проти режиму, яка завершилася великою кров’ю в лютому 2014-го. Загибель Небесної Сотні та втеча Януковича стали кульмінацією Революції Гідності, але не завершенням цивілізаційної боротьби нашого народу.
Через кілька тижнів після початку протестів українці зрозуміли, що лише асоціація не стане відповіддю на запити реформування, що проблема значно глибша. Ціла система, успадкована від УРСР, наповнена корупцією, обманом, зловживанням владою, не впаде після асоціації з ЄС, бо жодна міжнародна інституція чи об’єднання не є гарантією якісних реформ.
Задля об’єктивності, варто зазначити, що чимало учасників Революції Гідності мали наївні очікування від асоціації з ЄС, сподівалися на “європейські зарплати та пенсії” чи навіть плутали асоціацію з повноправним членством. Сучасні кризи всередині Європейського Союзу (пандемія, євроскептицизм, неконтрольована міграція), ставлять перед організацією питання реформування Союзу, а тому розширення на Схід в найближчі десятиліття виглядає дедалі менш вірогідно. Проте цінність прозахідного вектора полягає не стільки в інтеграції у конкретну організацію, скільки в цивілізаційному виборі.
За останнє десятиліття ми дуже багато чули про європейські цінності, а спекуляцій довкола цього поняття було ще більше. Сьогодні для України дуже важливо усвідомити справжні європейські/західні цінності, які століттями базуються на принципах, що витікають з християнської доктрини і культури. Повага до людської гідності, верховенство права й вплив громадянського суспільства – все це ми черпаємо з євангельського розуміння людини і відносин до інших. На жаль, сьогодні ЄС втрачає фундаменти і цінності, які складають базис Західної цивілізації, проте це не означає, що прозахідний вектор є неправильним.
Сьогоднішня річниця – це ще один привід згадати значення Революції Гідності, переосмислити її наслідки і віддати честь загиблим на Майдані, а також вкотре дати відповідь на питання: до якої цивілізації ми себе відносимо і на яких цінностях плануємо будувати майбутнє?