Сьогодні виповнюється 145 років від дня урочистого відкриття Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Це один з найдавніших і найестетичніших вищих навчальних закладів України, який став символом та об’єктом впізнаваності Буковини.
Засновником Чернівецького університету був імператор Австро-Угорської імперії Франц Йосип І (це загальновідомий факт). Проте мало хто пам’ятає, що хоча статус університету цей виш носить з 1875 року, однак в його основі була духовна семінарія, заснована ще 1827 року. Пізніше семінарія була переміщена до резиденції митрополитів Буковини й Далмації (збудованої в 1860-1870-і роки ХІХ століття), яка і стала основою для університету і при якій розгорнулася науково-дослідна робота на Буковині.
Християнська база для університету — це типова європейська і світова традиція. Якщо прослідкувати історію найдавніших та найвідоміших університетів світу, то ми побачимо спільну тенденцію: всі вони були засновані або Церквою, або людьми високодуховними і пов’язаними з релігійною діяльністю. Це не випадковість і не звичайний історичний збіг обставин, але логічна закономірність, адже християнство завжди сприяло розширенню знань про буття і дослідженню Божого творіння (попри всі радянські та антиклерикальні стереотипи).
Україна також перейняла дану традицію, про що свідчить історія низки вітчизняних університетів. Острозька академія була заснована князем Костянтином Острозьким як православна відповідь католицьким навчальним закладам; Львівський університет імені Івана Франка постав із Львівської єзуїтської колегії; Києво-Могилянська академія в основі мала Київську братську школу (пізніше колегію), яку у XVII столітті реформував митрополит Петро Могила.
Християнська традиція не оминула і Чернівецький університет. Від дня його заснування заклад мав духовно-гуманітарне спрямування. Першими трьома факультетами були теологічний, філософський та юридичний. Помітна роль християнської традиції пояснюється історією заснування закладу та потужним впливом місцевого духівництва на розбудову університету.
Тут варто згадати і про особливе місце, де розташовується навчальний заклад. Територія університету стала не лише простором для наукових досліджень і виховання молодого покоління, але й туристичним центром. Тисячі туристів (як вітчизняних, так і іноземних) щороку відвідують кампуси Чернівецького національного університету, які вирізняються традиційною європейською естетикою.
Згадуючи майже півтора століття історії університету, не можна оминути не дуже приємні її сторінки. В буремному ХХ століття Чернівецький університет неодноразово змінював свій статус і спрямування. Так, з 1918 року, коли Буковина була приєднана до Румунії, він став румунським закладом освіти (до цього тут навчання велося німецькою мовою, а також діяли кафедри української та румунської мов). З 1940-го розпочалася націоналізація та радянізація Чернівецького університету, в ході якої було ліквідовано теологічний факультет, який не відновлено і сьогодні.