У світі, де Біблія доступна безкоштовно і навіть в телефоні, важко об’єктивно оцінити всю цінність Святого Письма для людей з минулих століть. В далекому ХІ столітті перепис лише Євангелія був грандіозною подією для народу, його культури (формування й збагачення мови) та розвитку християнства на Русі (поширення Слова Божого).
Цього дня 1056 розпочалося створення одного з найдавніших християнських рукописів Руси-України – Остромирового Євангелія. Воно вважається другою по старовинності писемною пам’яткою Русі (після Новгородського кодексу).
Загалом рукопис вміщує 294 сторінки тексту, написаного в два стовпчики виразним уставним письмом. Аркуші книги були виготовлені із пергаменту, а обкладинка рясно прикрашена дорогоцінним камінням. Всередині Євангеліє містить чимало мініатюр із зображенням євангелістів (Матвія, Марка, Луки та Івана) та біблійних сюжетів.
Даний рукопис є унікальним, бо в кінці має додаток, написаний переписувачем, який описав обставини створення книги. Там, зокрема, вказано, що робота тривала протягом року і розпочалася 21 жовтня. Диякон Григорій (переписувач) досить чітко описує замовника – Остромира (після хрещення названого Йосипом), який був родичем князя Ізяслава (сина Ярослава Мудрого).
З довідки переписувача Григорія нам стає відомо, що княжа родина безпосередньо посприяла створенню пам’ятки, що цілком закономірно, враховуючи коштовність самого рукопису та поширення практики меценатства серед знатних людей. Оскільки Євангеліє переписане для Остромира (новгородського намісника), то цілком логічним було тривале зберігання рукопису саме в Новгороді. Але згодом книгу перевезли до Москви, а увагу дослідників вона привернула аж на початку XVIII століття. Сьогодні Остромирове Євангеліє зберігається в Росії, хоча створене саме за сприяння родини київських князів.
Колись створення лише копії Євангелія потребувало величезних ресурсів, а сьогодні ми маємо вільний доступ до Святого Письма, представленого в різних перекладах. Ми порівнюємо їх, досліджуємо значення тих чи інших віршів, посилаючись на різні варіанти перекладу й різні мови. Таке благо, доступне нам в ХХІ столітті, – це результат кропіткої праці поширення Божого Слова багато століть до нас (від перших середньовічних рукописів і до загального розповсюдження Біблії в часи Реформації).
Однак поширення Євангелія ще не завершено. Святе Письмо все ще перекладається на різні мови для донесення Благої Звістки до кожної людини її рідною мовою. Попри вільне поширення сьогодні Божого Слова в демократичних державах, в густонаселених авторитарних державах Азії та Африки дуже небезпечно розповсюджувати християнську літературу і, найперше, Біблію. Вона не проходить комуністичну чи ісламську цензуру, проте сьогодні вже й у західних державах раз у раз лунають тривожні заклики не цитувати певні вірші чи навіть заборонити деякі біблійні послання, які суперечать сучасним “прогресивним цінностям”.