5 жовтня 1713 року народився Дені Дідро – один із найвідоміших філософів епохи Просвітництва. Його ім’я стоїть поряд з Вольтером і Руссо – головними ідеологами Французької революції, які заклали основу для майбутнього руйнування християнських основ Європи.
Дідро безпосередньо долучився до створення «Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел», виданої в Парижі у видавництві Бретона. Над роботою працювали відомі науковці, названі енциклопедистами, переважна частина яких були філософами Просвітництва. Дідро (та інші філософи) зібрали в Енциклопедії знання з різних наукових галузей, об’єднавши їх в одну роботу, що налічувала аж 35 томів.
Свого часу Дені Дідро відмовився від сану священника та обрав кар’єру юриста, що спонукало його не лише сформували власну концепцію державного управління (республіканізм, антиклерикалізм), але й вдало поширювати ці ідеї в широкі маси. Він нещадно критикував як французький монархізм, так і Церкву з її доктринами, звинувачуючи християнство в “поширення забобонів” та “освяченні королівської влади”.
Взявши за приклад англійські події середини XVII століття, французькі філософи намагалися скопіювати закордонний досвід обмеження влади короля. Однак вони не враховували християнський фактор Славної революції, ба більше, відкидали християнську релігію і заперечували її конструктивну роль в громадському житті.
Філософія Дідро мала явно позитивістське трактування історії. Він вважав, що все у світі рухається до свого покращення. Однак загрозою цьому руху вважав традиційні інститути, зокрема королівську владу та Церкву. Твори Дені Дідро пронизані матеріалізмом. У філософському плані він був одним з перших, хто запропонував еволюційну теорію буття. Енциклопедист вважав, що рух всіх елементів буття спрямований до еволюції та покращення. Саме тому Дідро, як і багато інших його сучасників, вкрай негативно ставився до минулого і покладав великі сподівання на прогрес майбутнього. Ця боротьба з минулим через кілька десятиліть вилилася в криваве повстання, та поширила міф про відсталість релігії та прогресивність матеріалізму.
Так історично склалося, що цей день має ще одне значення, пов’язане з Французькою революцією (передвісником якої і був Дідро). В розпал буремних подій 1790-х років (5 жовтня 1793) Національний конвент запровадив новий революційний календар, яким скасовувалося християнське літочислення. Йому на зміну прийшло нове – республіканське літочислення, яке брало свій початок з повалення монархії. Подібно до католицького календаря, в якому багато днів у році присвячувалися святим, дні нового календаря були пов’язані із складовими природи (тварини, рослини, мінерали). Здавалося б, не така вже й суттєва реформа, однак цей крок став важливою складовою дехристиянізації щоденного життя французів.
Зовсім небагато років проіснував цей календар, однак загальна антихристиянська тенденція глибоко вкорінилася у французькому суспільстві, породивши десятиліття заворушень, політичної нестабільності та втрату Францією попередньої могутності.