9 вересня 1948 року північна частина Корейського півострова увійшла в нове комуністичне державне утворення — Корейську Народно-Демократичну Республіку.
Після Другої світової війни Корейський півострів був звільнений від японських окупантів та поділений на дві частини (північну — під комуністичною владою, а південну — під західною капіталістичною) по 38 паралелі. Конфлікт між двома частинами одного народу розгорівся досить швидко, причиною чого були різні погляди на майбутнє Кореї та перехід світу в епоху «Холодної війни».
Вже в лютому 1946 року було утворено Тимчасовий Народний Комітет Північної Кореї, який на даній території провадив політику від свого імені. Очолив Комітет Кім Ір Сен, який де-факто заснував цілу династію: сам був довічним правителем, його син Кім Чен Ір керував державою до смерті, а його онук Кім Чен Ин очолює КНДР сьогодні.
Війна в Кореї була прогнозованою. Вона розгорілася 1950-го року, однак станом на 1953 суттєвих змін у порівняння з первинними позиціями не відбулося, адже спроби кожної зі сторін витіснити противника завершилися фактичним поділом по тій же 38 паралелі. З того часу остаточно сформувалися дві держави, які за понад 70 років пройшли велику історичну відстань і на сьогодні слугують наочним прикладом краху комуністичної ідеї (як і на Кубі чи у Венесуелі).
З перших років існування КНДР всю політичну владу зосередила в своїх руках Трудова партія Кореї — компартія, офіційною ідеологією якої з 1955 року був дещо змінений під азійські традиції марксизм, що дістав назву чучхе (означає буквально господар природи). Такий сміливий і глобальний статус дозволив правителям КНДР формувати і змінювати за власним бажанням різні сфери життя людей.
Практично вся промисловість та сільськогосподарська земля в КНДР належить державі (була націоналізована ще в 1940-1950-і роки). Економіка держави тримається, здебільшого, на важкій промисловості, ВПК та торгівлі із сусіднім Китаєм (також комуністичним). Загалом північна Корея з 1980-х років залишається однією з найбідніших держав світу, причини чого криються в плановій економіці та політиці чучхе. КНДР неодноразово переживала затяжні кризи та навіть голод, однак і це не зупинило її лідерів зберігати комуністичні засади економіки та перенаправляти чи не основну частку бюджету в мілітаризацію.
Північна Корея вже багато років утримує лідерство в антирейтингу правозахисної організації Open Doors як держава, в якій християни зазнають найбільшої небезпеки. Причиною збереження цього статусу слугує багаторічне переслідування віруючих людей та максимально жорстка система покарань для тих, хто не поділяє ідеї чучхе. В цій державі приводом до переслідування може бути як організація домашнього богослужіння чи зберігання Біблії, так і просто сам факт сповідування будь-якої релігії, окрім чучхе.
Та попри це, в КНДР є християни, які організовують підпільні богослужіння, ризикуючи собою та своєю сім’єю. Наразі не відомо, як довго ще буде існувати ця держава (враховуючи міжнародні санкції та ізоляцію), однак ми і сьогодні маємо в молитві підтримувати християн, яких переслідують за їх віру, зокрема і в Північній Кореї.