21 серпня 2013 року сирійська влада використала хімічну зброю проти мирних громадян у передмісті Дамаска. За різними оцінками жертвами хімічних атак стали від 322 до 1729 людей. Значна їх частина – це діти.
В перші години 21 серпня урядові війська випустили від 8 до 12 ракет у районі Замалки та Ейн-Тарма. Ракети були одного і того ж саморобного типу, кожна з яких оцінювала місткість 50–60 літрів зарину — надзвичайно токсичної синтетичної фосфорорганічної речовини, яка має нервово-деградаційний вплив на організм людини та використовуються як хімічна зброя. За кілька годин о 5 ранку того ж дня сусідня Західна Гута також була обстріляна аналогічними ракетами.
Сирійська опозиція, низка урядів Арабської ліги та Європейський Союз звинуватили в трагедії урядові війська та президента Сирії Башара Асада . Натомість сирійський і російський уряди навпаки — поклали провину на опозицію.
Ранкова атака 21 серпня привернула увагу Радбезу ООН, який вже ініціював розслідування попередніх подібних злочинів. Хімічна атака в серпні 2013 року не була першою (подібні були зафіксовані у березні та квітні того ж року), однак ці обстріли були значно небезпечнішими та потужнішими.
До вересня 2013 року сирійський уряд не визнавав, що володіє хімічною зброєю, хоча західні спецслужби вважали, що вона має одну з найбільших запасів у світі. Трагедія в Гуті все ж змусила сирійську владу визнати наявність хімічної зброї та через кілька тижнів після трагедії підписати низку міжнародних угод по її знищенню.
За підсумками розслідування ООН було підтверджено наявність хімічної зброї в ракетах, якими обстрілювали цивільні квартали. Наявні докази, які отримали члени слідчої групи при ООН, вказували на те, що винуватці, ймовірно, мали доступ до складу хімічної зброї сирійських військових, а також досвід та необхідне обладнання для безпечного поводження з великою кількістю хімічних речовин.
На момент хімічної атаки в Гуті Сирія не приєдналася до Конвенції про хімічну зброю, проте була учасником Женевського газового протоколу 1925 року, положення якого виключають можливість використання отруйних і задушливих газів та рідин.
Сирійський конфлікт залишається одним з найскладніших, Багато сторін воюють між собою, переслідуючи різні цілі (урядові війська за підтримки Російської Федерації, Сирійська опозиція та Туреччина, війська сирійських курдів, Ісламська Держава). Складність конфлікту додає наявність низки невеликих угрупувань та втручання в конфлікт інших держав.
Особливо непростим залишається становище християн в Сирії. Від початку конфлікту до 1 мільйона християн покинули свою свій дім, втікаючи від військових дій та радикальних ісламських угруповань (як-от Ісламська Держава), але з 2017 року, коли ситуація відносно стабілізувалася, вони почали повертатися на свою Батьківщину.