Поляки, як і українці, обирають президента кожні п’ять років. У недалекому 2015-му, вони зробили свій вибір і президентська посада дісталася тоді ще 43-річному претенденту від «Права і справедливості» Анджею Дуді. Менш як місяць тому його переобрали на другий термін.
Від початку президентства Анджея Дуди, українські ЗМІ писали про буцімто несамостійність його як політика і залежність від Ярослава Качинського. Проте п’ять років на посаді президента продемонстрували потужність власне фігури Дуди та досить високу його підтримку серед громадян.
Анджей Дуда представляє консервативне крило польського політикуму і саме ця стратегія вплинула на його успіх п’ять років тому. На президентських перегонах 2015 року він став суперником тоді чинного президента Броніслава Комаровського і переміг, здобувши 51,55% голосів виборців.
В наступні п’ять років Дуда ініціював низку реформ та разом з урядом і більшістю в парламенті втілив їх в життя . Більшість змін була націлена на посилення суверенітету, розвиток економіки (у 2019 році Польща вирвалася в лідери Європи за зростанням економіки) та державну підтримку сімей. Також він проводив активну зовнішню політику: налагоджував відносини Польщі з США та посилював зв’язки у Східній Європі.
Та не все просто в українсько-польських відносинах щодо політики пам’яті. Поляки й українці багато десятиліть не можуть знайти консенсусу щодо питань спільної історії та низки трагічних епізодів, які розділяють позиції сторін. Попри це, саме Польща залишається нашим надійним партнером на міжнародній арені. ПіС і конкретно президент Дуда всі ці роки проводили послідовну антикремлівську політику, націлену на спротив російській агресії, а також завжди підтримували Україну в європейських інституціях та ініціювали введення чергових санкцій щодо Російської Федерації.
Наприкінці першої президентської каденції Анджей Дуда підписав «Сімейну карту» – відомий документ, який порадував багатьох християн. Ним затверджувалися основні напрямки сімейної політики, включно із матеріальним стимулюванням народжуваності, боротьбою з домашнім насиллям і забороною пропаганди ґендерної ідеології для дітей. У липні 2020 року Анджей Дуда підписав документ, яким вводиться конституційна заборона усиновлення дітей для одностатевих пар.
Але в Дуди є чимало критиків, які ще з 2015 року формували (дуже часто безпідствно) негативний образ політика. Найчастіше його критикують за судову реформу (яка несла явно декомунізаційну мету), просімейну політику, спротив ґендерні ідеології, спроби посилити антиабортивне законодавство та «неслухняність» щодо Брюсселю. Щодо останнього, то чинного президента неодноразово звинувачували в небажанні коритися вимогам європейських чиновників приймати надто велику частку біженців (в підсумку, Польща прийняла майже вдвічі менше). Те ж саме стосується й ігнорування закордонних вимог щодо проведення внутрішньої політики (критика вже згаданих судової реформи та «Сімейної карти»).
Цьогорічні президентські вибори свідчать про збереження чинного курсу польської влади. Подобається це кому чи ні, але наявність правих при владі у такій державі як Польща вплине на порядок денний в регіоні. Саме тому переобрання Анджея Дуди на другий термін може потенційно посилити консервативні позиції у Східній Європі.