10 травня 1886 року в швейцарському Базелі в сім’ї кальвіністського пастора народився Карл Барт, відомий богослов реформатської церкви.
Карл вивчає теологію в Берні, Берліні, Тюбінгені та Марбурзі. З 1908 року стає помічником пастора реформатської церкви в Женеві, де свого часу проповідував сам Жан Кальвін. А через три роки Карл Барт отримує власний прихід на кордоні Швейцарії та Німеччини.
З 1923 року стає університетським професором, а в 1933 році очолює як духовний натхненник антигілерівську опір в Німеччині. Ним була заснована Сповідальна церква.
На наступний рік Барт стає основним автором Барменської декларації, яка засудила використання церкви для поширення нацизму і критикувала християн, які підтримували нацистів.
У 1935 році після відмови присягнути Гітлеру Барт був змушений покинути Німеччину. Він перебирається в швейцарський Базель, де викладає як професор університету. Барт став автором безлічі книг по теології, в тому числі тринадцятитомної “Церковної догматики”.
Теологію Карла Барта називають діалектичної, яка пов’язує між собою ліберальну і консервативну традиції, які Барт окремо не приймав. Його також називають “батьком неоортодоксіі”, з чим він сам не погоджувався. Ідеї Барта сильно вплинули на багатьох сучасників, в тому числі на Дітріха Бонхеффера, з яким вони разом брали участь в спротиві нацистам.
Після війни Барт одним з перших визнав провину німців за всі жахи війни, закликаючи німців до покаяння і через це – примирення з іншими народами.
У 1962 році Барт був запрошений гостем на Другий Ватиканський собор католицької церкви.
Неоднозначно Барт ставився до комунізму, з одного боку не бажаючи жити під ним та засуджуючи антикомуністів, проте він помилково не бачив спільного між нацизмом і комунізмом в відкиданні Бога та прагненні використати церкву, і невиправдано вважав комунізм меншим злом за нацизм, хоча криваві плоди цих двох нечестивих ідеологій можна порівняти.
Помер Карл Барт в 82 роки в Базелі.
