23 січня 1583 року з’явився на світ трактат Симона Будного “Про світські влади” (або “Про уряд, який застосовує меч”). Це видання зберегло історичні відомості про синод, який відбувся в Ів’є в 1568 році. На нього з різних місць Великого Князівства Литовського (Вільно, Кейданах, Заславля, Лоск та ін.) з’їхалися близько десяти священиків, а також кілька шляхтичів і городян.
Будний пише, що на зустрічі піднімалися різні питання – чи був Ісус особою до народження Марією; або Христос і по лінії Йосипа, і по лінії Марії – син Давидів; про Святий Дух; про хрещення, чи потрібне воно вірним або досить того, що вони були хрещені в дитинстві; про підданих і рабів, чи дозволено їх мати; про клятви, чи можуть правовірні присягати; про піст; про виховання служителів і настоятеля та ін.
Будний оскаржував надмірний радикалізм деяких ораторів і не погоджувався із загальним поганим ставленням до панів і владик, відзначаючи, що “у нас є багато святих панів, які роблять життя підданих легше”. Але він закликав не мовчати, коли відбувається беззаконня, “адже того, хто буде мовчати тирану або сприяти йому, безсумнівно покарає Господь Бог”.
Підсумовуючи, Будний мудро писав: “Кожна річ і в кожному стані є доброю і злою, справедливою і несправедливою. Серед ремісників, торговців, так, в кінці кінців, і між нами, вчителями, є і такі, і такі. Але, як через декілька злих вчителів не можна засуджувати і відкидати все учительство, так й із-за тих кількох королів-тиранів не можна вважати винними всіх інших панів”.
Твір Симона Будного показує, які питання хвилювали тодішніх священиків, що для них було важливо як церковне, так і суспільне життя. І всі вони прагнули спиратися на Слово Боже.