27 квітня 1584 року помер славетний канцлер і великий гетьман Великого Князівства Литовського кальвініст Микола Радзивіл Рудий, двоюрідний брат Миколи Радзивіла Чорного, головного покровителя Реформації у Великому Князівстві Литовському.
Микола Радзивіл Рудий народився в 1512 році в сім’ї великого гетьмана Юрія Радзивіла, який отримав прізвисько “литовського Геркулеса” за свої військові перемоги. Талант військового стратега отримав в спадок і Микола Радзивіл Рудий. Його здібності гідно оцінив великий князь Сигізмунд II Август через призначення на великого гетьмана Великого Князівства Литовського в 1553 році.
З 1547 року Микола Радзивіл Рудий, завдяки зусиллям свого двоюрідного брата, став князем Священної Римської імперії, а також через брак рідної сестри Барбари із Сигізмундом ІІ Августом, поріднився з великокнязівською і королівською сім’єю.
Крім управління військами Микола виконував ще обов’язки Троцького воєводи (1550-1566) і віленського воєводи (1566-1579), а після смерті свого двоюрідного брата став канцлером Великого Князівства Литовського (1566-1579) і головним захисником Реформації. Його опікою і меценатством користувалося багато протестантських діячів того часу.
У своєму родовому маєтку він заснував кальвіністський збір і школу. Збори були зведені і в багатьох інших його володіннях.
У 1579 році канцлер Микола Радзивіл Рудий відмовив самому королю і великому князю Стефану Баторію затвердити печаткою створення єзуїтської академії у Вільнюсі, за що поплатився канцлерською посадою, але залишився вірним своїм принципам совісті.
Приклав Рудий зусилля і по створенню протестантського університету, але не знайшов підтримки монарха.
Найбільш славною військовою перемогою великого гетьмана стала битва 1564 року на річці Улла, де його 6-тисячне військо розбило 24-тисячне московське військо воєводи Петра Шуйського, припинивши подальший рух загарбників вглиб Великого князівства. У наступному році він заблокував московський гарнізон в Полоцьку, а при великому князю Стефану Баторію в 1579 році керував визволенням Полоцька і в 1581 році колонією Пскова.
Перемоги князя Радзивіла Рудого оспівав у своїй “Радзівіліаді” литвинський поет Андрій Римша. “Великий і найперший сенатор і патріот, гаряче любить свою Батьківщину “, – писали про нього сучасники. А сам Микола Радзивіл Рудий захищаючи самостійність своєї країни під час Люблінського сейму говорив: “…Ми люди вільні, з усяким народом можемо зрівнятися своїми свободами …А якщо хто хоче забрати у мене свободу, то буду вважати його тираном”.
Він був єдиним з магнатів Великого Князівства Литовського, хто до кінця життя так і не прийняв Люблінської унії і хто не присягав її зберігати.