Цього дня 1758 року світ втратив великого теолога, проповідника і мислителя часів Великого пробудження – Джонатана Едвардса. Служіння цієї людини було справжнім благословінням для Нового Світу, яке закладало основи і християнські фундаменти для народження американської нації.
Він був надзвичайно талановитою і обдарованою людиною (вже в 13 років навчався в Єльському коледжі). Його служіння почалося із Нотргемптона та Бостона, де він давав публічні лекції та проповідував на тему спасіння. Результатом проповіді Едвардса став старт Великого пробудження в Нортгемптоні та вздовж долини річки Коннектикут у 1734-1735 роках.
Звістка про євангельське пробудження досить швидко дійшла до Англії та Шотландії і навернення тільки ширилося. В 1730-х роках Джонатан Едвардс співпрацює з Джорджем Вайтфілдом (ще одним відомим проповідником) та пише свої найвідоміші проповіді: “Поради новонаверненим”, “Чи Божа це робота”,“Грішники в руках розгніваного Бога” тощо.
Він належав до тієї плеяди мислителів XVIII століття, які мали великий вплив на широкі маси людей. Проте через велику популярність і активну теологічну роботу увійшов у полеміку між богословами “старого” і “нового” світу. Через це в 1750 році проповідника звільнила власна парафія у Нортгемптоні. Та це його аж ніяк не зупинило: Едвардс поїхав проповідувати для індіанців, які радо приймали Євангелію.
Попри певні суперечності щодо вчення він залишався прихильником надання значних прав і повноважень для церков. Як проповідник-конгресіаніст Джонатан Едвардс підтримував максимальну автономність і самоврядність помісних церков, що мало згуртовувати місцеві громади. Такі погляди були звичними для англійських колоній в Америці, адже через поліконфесійність та ініціативність колоністів здійснювати управління церквами було значно простіше на місцевому рівні громадами самостійно (хоча з іншого боку, це лише сприяло дробленню протестантських конфесій). Та в будь-якому випадку, конгресіаністський підхід сприяв максимальному включенню кожного члена церкви в служіння та процес прийняття рішень.
Едвардс був палким прихильником робіт Ісаака Ньютона, що помітно проявилося і в його теології. Він послідовно наголошував на необхідності науки, дослідження навколишнього світу, бо саме в новий час відроджується поняття пізнання Бога через розглядання Його творіння. Проповідник надавав великого значення красі природи та естетиці як вираженню божественного акту творіння.
Хоча 22 березня є річницею смерті проповідника, однак його слід на Землі залишився на багато наступних століть. Цікавим фактом про Джонатана Едвардса є статус і діяльність його дітей, онуків і наступних поколінь. Можна не одне століття спостерігати велике благословіння над його родиною: серед нащадків Едвардса десятки священнослужителів, письменників, суддів, видатних лікарів і науковців, президентів вишів, віце-президент США та ще близько 80 чиновників високого рангу.