16 квітня 1885 року народився Микита Черкасов, сьогодні більш відомий як Іван Воронаєв – один із зачинателів п’ятидесятницького руху в Україні.
У 1907 році під час військової служби в Ташкенті Микита Петрович стає членом місцевої громади баптистів після чого, з релігійних переконань, вирішує покинути військову службу. Микита Черкасов був звинувачений в ухилянні від служби через політичні погляди і засуджений до заслання на 8-12 років. Йому вдалося втекти, змінивши своє прізвище на прізвище іншого віруючого – тепер він стає Іваном Юхимовичем Воронаєвим.
У 1912 році Воронаєв з родиною емігрував через Китай і Японію до США, де 17 жовтня 1913 року рукопокладений на пасторське служіння у Сан-Франциско. Керівництво Союзу баптистів в 1917 році довірило йому служіння пастора в одній з російськомовних церков міста Нью-Йорка.
У тамтешній російській баптистській громаді Іван Юхимович був пастором до 8 червня 1919 року, після чого з частиною громади приєднався до п’ятидесятників і вирішив повернутися додому в якості місіонера.
З сім’єю та кількома іншими місіонерами Воронаєв приїжджає до Одеси 12 серпня 1921 року у розпал голоду. Він засновує першу Одеську церкву п’ятидесятників, а в 1927 році в Одесі вже утворився Всесоюзний союз християн євангельської віри. На той час в Україні вже було понад 350 церков із загальною кількістю членів близько 17 тисяч, а в самій Одесі – 1 тис.
Дуже швидко радянська влада розпочала репресії проти віруючих і протягом 1929-1932 років були закриті всі молитовні будинки п’ятидесятників в СРСР. Івана Воронаєва заарештували в 1930 році. Через три роки була заарештована його дружина – Катерина Воронаєва, але її звільнили через два роки з огляду на слабке здоров’я.
Самого Івана Воронаєва після перебування в концтаборах і засланні згідно постанови «трійки» УНКВС Новосибірської області розстріляли 5 листопада 1937 року. Так закінчилося земне життя цього славного служителя і героя віри, який багато посіяв в духовне пробудження України і залишився після себе безліч церков.
