Близько століття тому в Сполучених Штатах Америки деякий період діяли заборони на виробництво і продаж алкоголю. А першим штатом, де наважилися ввести “сухий закон” став Канзас, де заборона продавати алкоголь діяла з 1881 року.
Все почалося ще в першій половині ХІХ століття. Саме тоді заснована Американська спільнота тверезості (1826), з якої і народився рух за заборону алкоголю, відомий як “сухий хрестовий похід”. Він досить швидко набрав популярність у 1840-і роки, проте тимчасово втратив актуальність під час Громадянської війни (1861–1865). Однак в повоєнний час поширення алкоголізму лише зростає, як і актуальність рухів за тверезість.
Очікувано, провідну роль тут відіграли жінки з протестантських церков. У 1873 році засновано Жіночий християнський союз тверезості (WCTU), який виступав за введення “сухого закону” та організацію освітньої кампанії тверезості. Президент Союзу Френсіс Віллард називала його “союзом жінок усіх конфесій з метою виховання молодих людей, формування кращих громадянських настроїв, реформування питущих суспільних класів і перетворення шляхом Божественної благодаті тих, хто поневолений алкоголем”.
Коли антиалкогольні настрої почали формувати і політичний порядок денний, то настав час прийняття відповідних юридичних актів. Першопрохідцем став штат Канзас, де цього дня 1881 року місцевим Конгресом введено “сухий закон”. Але противників закону також було чимало. Вони намагалися в судовому порядку скасувати заборону. У справі Муглері проти Канзасу (1887 року) суддя Харлан прокоментував: “Ми не можемо скасувати закон з огляду на той факт, що загальне вживання алкоголю може бути загрозою громадському здоров’ю, суспільній моралі та громадській безпеці”.
Вже на початку ХХ століття перелік “сухих” штатів поповнився Небраскою, Північною Дакотою та штатом Мен, а до 1916 року різні обмеження на поширення і вживання спиртних напоїв діяли у 26 штатах. Кульмінацією поширення “сухого руху” стала ухвала Вісімнадцятої поправки до Конституції США, яка набрала чинності 1920 року. Нею вводилася заборона виготовляти, продавати та перевозити алкогольні напої по всій території країни.
Попри потужну підтримку заборони на алкоголь серед численних протестантських спільнот, далеко не все населення Сполучених Штатів було готове відмовитися від “зеленого змія”. На початку 1920-х з’являються підпільні салуни, а контроль над виготовленням і розповсюдженням алкоголю зосереджується в руках мафіозних кланів.
В підсумку “сухий закон” скасували в 1933 році ухвалою Двадцять першої поправки до Конституції США, яка скасовувала Вісімнадцяту. Ця історія довжиною в кілька десятиліть з одного боку показує нам ефективну організацію християнських спільнот у суспільній сфері, але з іншого боку нагадує, що ми живемо в недосконалому світі, де людські вади не зупинити юридичними обмеженнями, але лише через духовну трансформацію людей.
