1 березня 1854 року британський місіонер Хадсон Тейлор прибув до Шанхаю. На той момент йому було неповних 23 роки, але вік не став на заваді для його місіонерського служіння, за яке він був прозваний «Добродієм Китаю».
Ще на початку століття євангелізація та друк християнської літератури могли каратися смертною карою в Китаї, а іноземцям навіть заборонялося вивчати китайську мову. Перший протестантський місіонер Роберт Моррісон вивчав китайську мову, сплачуючи величезні гроші своїм китайським тьюторам, які з великим страхом приходили на заняття з отрутою в руках, щоб в разі їх викриття, покінчити життя самогубством і врятуватися від китайської в’язниці.
Однак в середині століття ситуація почала змінюватися. Завдяки християнським місіонерам розвивалися дипломатичні відносини з Китаєм, які призвели до підписання Тіанжинського договору в 1858 році, який дозволив християнським місіонерам проповідувати в Китаї.
На відміну від інших місіонерів, які зазвичай вибирали прибережні території, Хадсон Тейлор вирішив піти вглиб Китаю, показавши приклад для багатьох послідовників. У 1865 році Хадсон стає засновником Внутрішньо-китайської християнської місії. Хадсон першим почав відкривати в Китаї школи для дівчат, що було абсолютно новим явищем для цієї країни.
Він прожив в Китаї 51 рік і за цей час відкрив 125 загальноосвітніх шкіл, створив 300 місіонерських баз, запросив 800 місіонерів з Англії та Америки і виховав понад 500 місцевих служителів. Одним з навернених Тейлором був Лі Тяньеня – засновник п’ятидесятницької церкви «Китай для Христа». Сьогодні це одна з найбільших китайських підпільних церков, яка складається з безлічі домашніх громад. Незважаючи на те, що церква не визнана державою і її діяльність заборонена, кількість її парафіян оцінюється в 12-15 млн. людей.
У 1890-тих роках Хадсон Тейлор активно виступав проти «опіумних війн» Британії з Китаєм і проти торгівлі опіумом. Життя цього славного місіонера перервалося під час його одинадцятого багаторічного відвідування Китаю 3 червня 1905 року. Після себе він залишив безліч учнів і послідовників, які продовжили справу християнізації Китаю.