Вся історія і все буття в Божих руках — цю істину християни пронесли через тисячоліття, наповнені як добрими, так і тяжкими часами. Центральну подію в історії людства — прихід Ісуса Христа, ми ранісно святкуємо сьогодні, однак понад дві тисячі років тому ці події стали непростими обставинами в родині Ісуса. Сьогодні вони нагадують, що Божий план перевищує людське розуміння і в найважчих обставинах Він діє, відкриваючи шлях до надії і нового життя.
Ісус народився у світі, сповненому несправедливості, бідності та політичного гноблення. На той час Юдея була позбавлена незалежності Римом, який скористався слабкістю династії Хасмонеїв, ослабленої внутрішньою боротьбою за трон. У 63 році до н. е. римський полководець Помпей втрутився в цей конфлікт, встановивши римське правління зі збереженням певної автономії та обмежених прав юдейського царя.
Римське керівництво супроводжувалося утисками, приниженням, страхом і обкладанням непомірними податками юдеїв. Саме у таких умовах Марія та Йосип вирушили до Віфлеєму, щоб виконати наказ імператора Октавіана Августа про перепис населення. Втомлені довгою дорогою, вони не змогли знайти місця ночівлі і коли прийшов час народити дитину, то пологи Марії відбувалися у приміщенні для тварин.
З Євангелій вій Матвія та від Луки ми знаємо, що Ісус народився у Віфлеємі. Його родина не була заможною. Марія та Йосип принесли в жертву за первістка двох голубів, тоді як заможні люди мали принести ягня. Невдовзі після народження Христа, формальний правитель підконтрольної римлянам Юдеї Ірод наказав вчинити різанину немовлят у місті, де народився Спаситель. Але Господь вивів Його сім’ю звідти і врятував дитину. Марія, Йосип та маленький Ісус фактично були біженцями в Єгипті. Завдяки повідомленню янгола, вони врятувалися, а подаровані волхвами дари не залишили їх без забезпечення.
До політичного гноблення євреїв і особистих викликів родини Христа додалися численні соціальні проблеми народу. Ні про яку єдність, повноцінну суб’єктність чи процвітання євреїв і мови не було. Юдейське суспільство було поділене на різні фракції, котрі ворогували між собою.
Фарисеї наголошували на суворому дотриманні Закону, захищали усну традицію та вірили у воскресіння. Садукеї представляли храмову аристократію і походили здебільшого із багатих та впливових родин. Вони заперечували усну традицію, віру у воскресіння й ангелів, зосереджуючись на храмовому служінні. Третьою групою були єсеї, які вели аскетичне життя в ізоляції. Ці розрізнення ускладнювалися стосунками з Римом і загалом формували суспільство, яке так потребувало пастиря, котрий вивів би їх із цього становища.
Тяжкі умови, в яких прийшов у світ Спаситель, не були випадковістю. Вони ілюструють, як діє Господь і що Божа слава сяє навіть у найтемніших обставинах. Народження Ісуса у простоті та скруті стало посланням для всіх поколінь: Бог не залишає своїх дітей, навіть коли їм здається, що вони самотні, відкинуті і зовнішні політичні чи соціальні обставини повністю затисли свободу і правду.
Прихід Ісуса в цей світ, Його життя, служіння, смерть і воскресіння також демонструють дивовижний Божий план, який складніший і величніший, ніж проста світська політична перемога чи матеріальне процвітання. Ця істина може бути натхненням для кожного, хто переживає скруту, хто знаходиться на війні, в неволі чи втрачає сили під тиском зовнішніх обставин. Та не лише заможні й успішні покликані для особливої Божої місії. Господь не забрав випробування і біль з цього світу, але Його воля виявляється і в турботі про людей, які страждають, а також Сам Господь дає сили пройти цей шлях.