Протягом 22-28 вересня у корейському Інчхоні відбувся Четвертий Лозанський Конгрес — масштабний міжнародний захід, який об’єднав тисячі євангельських християн. Перший такий захід відбувся ще 1974 року, а його ініціатором був всесвітньовідомий євангеліст Біллі Гремм. В центрі кожного з 4 конгресів завжди була євангелізація та поширення християнства на всіх континентах, в усіх сферах життя і для людей різних народів і груп.
Перед початком Конгресу було опубліковано Сеульську декларацію — документ у якому викладені теологічні позиції щодо Євангелія, Біблії, церкви, людської особистості, учнівства, народів і технологій. Він являє собою повторення і підтвердження класичних євангельських доктрин, однак деякі доповнення щодо трактування одностатевого сексуального потягу викликали критику та несприйняття серед багатьох євангеліків.
Центральна тема заяви — важливість Євангелія як основи християнського життя. Вона закликає церкви та віруючих бути світлом і сіллю для світу, дотримуючись біблійних істин. У документі Святе Письмо визначається як найвищий авторитет для християнина, а вивчення та послух Біблії є критично важливими для того, щоб Церква могла ефективно відповідати на виклики сучасності. Церква є тілом Христа, а учнівство — необхідний складник для її зростання і розвитку. Учнівство включає як особисту святість, так і місіонерське покликання. Навіть перед лицем загроз, Церква покликана проголошувати Христа та служити Йому.
В документі згадується і проблема війн у різних частинах світу. Автори Декларації наголошують на неприпустимості теологічного виправдання несправедливості й насилля, а також нагадують про ключову місію Лозанни, яка полягає в євангелізації всіх народів, зокрема й «недосягнутих», а також в популяризації миру й любові Христа.
У документі наведена оцінка технологічних досягнень через призму Божої волі. Християни мають використовувати пророче бачення для того, щоб технології служили для блага людини, та критично оцінювати їх потенційні деструктивні плоди. Тут центральним залишається принцип збереження погляду на людину і її сутність як на образ Божий, що неодноразово повторюється в IV розділі, присвяченому суті людини, статі й сім’ї.
Сеульська декларація вчергове наголошує на необхідності дотримання біблійного погляду на цінність людини, існування лише 2 статей, а також розкриття сексуальності виключно в шлюбі між чоловіком і жінкою. Проте цей розділ спричинив критичну реакцію через дивну і неоднозначну позицію щодо одностатевого сексуального потягу між християнами.
«Багато людей як усередині церкви, так і поза нею відчувають потяг до осіб своєї статі, і що для деяких це єдиний або домінуючий потяг... Ми наполегливо закликаємо християнських лідерів і помісні церкви визнати наявність у наших громадах віруючих, які відчувають потяг до представників своєї статі, і підтримати їх у їхньому духовному шляху за допомогою пастирського піклування та створення здорових спільнот любові та дружби».
Проблемність такого формулювання полягає у визначення одностатевого потягу серед християн як звичайної ситуації, ігноруючи переміну природи християнина, що євангеліки й називають народженням згори. Очевидно, що люди з одностатевим сексуальним потягом можуть приходити в церкву, адже вони як і всі інші потребують Христа. Різниця в тому, що таке їхнє становище не може бути постійним станом без пошуку зміни.
Аморальні практики не приходять в церкву в один момент. Не буває такого, що ваша церква сьогодні виступає на захист сімейних цінностей і біблійного трактування сім’ї, а вже завтра вінчає геїв. Дискурс довкола ЛГБТ і церкви може бути досить складним, багатогранним і включати чимало маніпуляцій, особливо в наш час культурних війн. Однак є певні маркери, які допоможуть визначити межі біблійного погляду.
Найперший з них - це трактування грішника як того, хто, приймаючи Христа, приймає і зміни в своє життя, свою природу і бажання. Зміна гріховної поведінки і сутності людини під впливом Христа, а не зміна церковної практики щодо толерування цього і є ознакою церкви з біблійним вченням, що відповідає словам Павла у листі до Ефесян 4:22-24:
«Щоб ви відкинули за способом вашого попереднього життя стару людину, яка зотліває в оманливих пожадливостях, і обновилися духом вашого розуму, і зодягнулися в нову людину, створену за Богом, у справедливості й святості правди».
