Чому британці зараз протестують?

7 серпня 2024 р.

Майже тиждень тривають заворушення у Великій Британії. Тисячі людей у різних містах вийшли на протести після жорстокого вбивства у Саутпорті трьох дівчаток 6, 7 і 9 років підлітком руандійського походження. Хоча сам вбивця народився на території Сполученого Королівства і не відомо про ісламістський мотив злочину, однак вбивство дітей стало лише приводом до розгоряння протестів, адже причини формувалися роками.

Це наймасштабніші вуличні виступи у Великій Британії за останнє десятиліття. Протести проти свавілля мігрантів пройшли у Галлі, Ліверпулі, Брістолі, Манчестері, Сток-он-Тренті, Блекпулі та Белфасті. В багатьох містах мітинги переросли у сутички з поліцією і наразі відомо про сотні затриманих. Також зафіксовано чимало випадків руйнування стендів, де роздавали Коран, нападів на мусульманські заклади та центри, які займаються легалізацією мігрантів.

Плакати з фото вбитих дітей та підписом "Європейські життя важливі"

Люди вийшли на вулицю із прапорами Великої Британії, хрестами та банерами, на яких написані заклики зупинити мігрантський бандитизм. Ці протести важко назвати мирними, але також вони не однорідні. Мейнстримні медіа представляють їх як заворушення за участю неонацистів, однак на вулиці вийшли люди абсолютно різних соціальних груп, яких об'єднує невдоволення міграційною політикою, діями поліції щодо запобігання злочинам, а також загальною політикою держави, яка підтримує мультикультуралізм та ісламізацію Великої Британії.

Чоловіки в Рашморі протестують проти нелегальної міграції

Проти антимігрантських протестувальників на вулиці вийшли і деякі групи мусульман, щоб продемонструвати своє бачення Британії, характерною ознакою якого стали лозунги «Аллаху Акбар!» і «Свободу Палестині». Ці лозунги об’єднують мусульман різного походження і подібну згуртованість ми вже бачили на численних антиізраїльських демонстраціях.

Те, що відбувається зараз у Великій Британії, є наслідком політики мультикультуралізму, неконтрольованої міграції та пропаганди успішності інтеграції людей іншої культури релігії без реальних підстав для цього. Прикладом такої пропаганди є сумнівна традиція журналістів не зазначати походження чи релігійний мотив злочинів, в результаті чого складалося хибне враження про рівномірність схильності до злочинної поведінки у різних груп населення.

Проблема значно вищого рівня злочинності серед мігрантів існує давно у Великій Британії, однак публічно її обговорення досі залишається непопулярною темою для лівих середовищ. У березні цього року колишній міністр імміграції Роберт Дженрік запропонував «таблицю ліг» злочинності мігрантів — принцип, який вже використовували США для визначення, з яких країн мігранти більш схильні до вчинення злочинів у порівнянні з англійцями. 

Тоді колишній чиновник прямо заявив: «Зростає занепокоєння, що Великобританія імпортує злочинність, особливо насильницькі злочини, сексуальне насильство та виробництво наркотиків». Його пропозиція боротьби з етнічною злочинністю знайшла прихильність у консерваторів, однак до влади пришли лейбористи які трактують це здебільшого як «расизм».

Британський прем’єр Кейр Стармер засудив виступи проти міграції та ісламізації і заявив, що з винуватцями протестів «імовірно розберуться протягом тижня». Ці демонстрації не схожі на якийсь рух, яки потенційно міг би призвести до зміни політичної системи, однак вони ілюструють досить жорстку реальність розгортання цивілізаційного протистояння на вулицях європейської країни.

Мусульманські контрпротестувальники із палестинськими прапорами

Народне невдоволення зростало роками і затяжна ісламізація дає свої плоди. Вуличні зіткнення між британцями і мусульманами можуть стати системними. Це закономірне продовження цивілізаційного зіткнення, чому лише сприяє ісламський релігійний чинник. Раніше ми писали про радикальних мусульманських проповідників з амбіціями змінювати європейське суспільство на свій лад і навіть створити виключно мусульманські поселення із законами шаріату.

Проблема ісламізації Європи подвійна: з одного боку ліві та центристські уряди сприяють мультикультуралізму і міграції, а з іншого дехристиянізована Європа цивілізаційно ослаблена, що ми спостерігаємо і в неготовності до геополітичного домінування.

У найближчі десятиліття це може бути і проблемою України, адже вже сьогодні внаслідок депопуляції українські політики і «дослідники» відкрито заявляють про потребу запрошення мігрантів (по 300 тисяч на рік). Зважаючи на наше географічне положення і економічний розвиток, це можуть бути іноземці із Близького Сходу або Центральної Азії, де сильні позиції ісламу.

Події останніх 10 місяців вкотре демонструють провальність політики мультикультуралізму та реальну загрозу безпеці переважно християнських країн від ісламізації, тому Україні варто зважити досвід інших і не робити помилок, які несуть загрозу на багато десятиліть впепед.