Щороку 10 грудня світ відзначає День прав людини, який збігається із 75 річницею Загальної декларації прав людини. В цей день світ згадує, наскільки важливими є базові гуманітарні принципи, але все ще спостерігає, як декларація не виконується.
Пропонуємо ознайомитися з діяльністю п’яти правозахисних організацій, які ставили перед собою високі гуманні цілі, проте не виправдали сподівання і дискредитували своє ім’я.
Організація Об’єднаних Націй
Організація Об’єднаних Націй створена в минулому столітті з метою забезпечення миру і недопущення повторення жахів, подібних до Другої світової війни. Пріоритетне завдання організації полягає в реагуванні на війни і катаклізми, які несуть загрозу народам. Саме ООН ухвалила Загальну декларацію прав людини і багато років позиціює себе як найавторитетніша глобальна структура на планеті.
Сьогодні у світі продовжуються понад два десятки конфліктів. У війнах страждають мільйони людей, однак ООН не може похвалитися миротворчими успіхами. Попри величезну добре фінансовану бюрократичну машину, організація не здатна на дієві кроки. Рада Безпеки кілька десятиліть відіграє лише роль майданчика для висловлення невдоволення та використання права вето, яке блокує ухвалення декларацій.
За чотири роки пандемії і російського вторгнення організація показала слабкість, жахливу бездіяльність і потенційну корумпованість. В ООН заявляють, що не мають можливостей рятувати українців і можуть допомогти тільки гуманітарною підтримкою. Представники організації ігнорували катастрофу на Каховській ГЕС, кілька разів відмовлялися розслідувати наслідки російської окупації як геноциду та навіть звинувачували українців у частковій вині за смерті цивільних.
Протягом останніх десятиліть організацію супроводжують численні звинувачення в корупції, необґрунтованих витратах, сексуальному насиллі з боку миротворців, сприянні антисемітизму та системному ігноруванні порушення прав людини в Китаї, Індії, Росії та інших країнах. Разом з цим, організація була причетна до прямого порушення права людини на життя. Ще в 1990-х Фонд народонаселення ООН підтримував урядові програми, які пропагують примусові аборти та примусову стерилізацію.
Ми постійно чуємо заклики до реформування організації, проте жодних дій для підвищення ефективності не здійснено. Вона провалила це завдання з тріском. Рада безпеки ООН все ще включає Росію, навіть коли вона багаторазово нападала на своїх сусідів, і за всі понад 8 років війни не змогли вплинути на агресора,
Amnesty International (Міжнародна Амністія)
Історія організації сягає 1960-х років, а основна ідея полягала в захисті прав політв’язнів та несправедливо засуджених. У 1970-х її діяльність була сфокусована на питанні недотримання процесуального права, тортур над ув’язненими та організації масштабної кампанії «За ліквідацію тортур».
Протягом 2010-х набула великої популярності в Україні і стала однією з центральних правозахисних організацій. При цьому діяльність АІ зосередилася довкола дуже сумнівного активізму. Організація надала великий пріоритет захисту інтересів ЛГБТ, фемінізму, організації відповідних заходів та лобіюванню законів.
Можна багато дискутувати про реальні важелі впливу правозахисних організацій, проте Amnesty International докладала недостатньо зусиль для виконання її первинного завдання. Яскравим прикладом цього є той факт, що вона жодного разу не згадала явні порушення у справі Ігоря Гуменюка (звинуваченого в теракті під Верховною Радою), який перебував у СІЗО без суду майже 8 років і це завершилося дуже трагічно.
Загалом політика захисту прав ув’язнених була досить дивною, адже подібні історії організація роками ігнорувала, однак захищала проросійських діячів (наприклад, визнала в’язнем совісті Руслана Коцабу, який закликав противитися мобілізації та засуджував АТО). Також Amnesty International здобула недобру славу після спільної з Human Rights Watch заяви 2016 року про «таємні в’язниці СБУ» для сепаратистів.
Влітку 2022-го організація потрапила в скандал, звинувативши Збройні Сили України в порушенні гуманітарного права. Представникам Амністії не сподобалося, що українські війська в ході бойових дій знаходилися в 19 населених пунктах, де перебували цивільні і нібито наражали їх на небезпеку своєю присутністю (при цьому збирала суб’єктивні дані на окупованих територіях).
Окрім сумнівної діяльності Amnesty International в Україні центральний офіс організації також проводить неоднозначну діяльність. На тлі війн, репресій і переслідувань вони тримають в пріоритеті боротьбу з викопним паливом, захист абортів і поширення засобів контрацепції.
Амністія позиціює себе як організація, котра захищає жінок, однак цей вектор діяльності — також прояв лицемірства. AI не зробила і навіть не сказала абсолютно нічого про засудження зґвалтувань єврейок терористами Хамасу, але при цьому дуже стурбована правилами баскетболу у Франції, які обмежують мусульманок у хіджабах.
Міжнародний комітет Червоного Хреста
Однією з найвідоміших і наймасштабніших християнських благодійних ініціатив був Міжнародний комітет Червоного Хреста. На початку 1863 року швейцарський підприємець та громадський діяч Анрі Дюнан створює Комітет з п’яти осіб, до якого увійшли швейцарські кальвіністи – юрист Густав Муаньє, офіцер швейцарської армії Гійом Дюфур, хірурги Теодор Ману і Луїс Апіа. За підсумками конференції було створено Міжнародний комітет Червоного Хреста – організацію, що вже півтора століття допомагає нужденним під час війн, стихійних лих чи інших надзвичайних ситуацій.
Міжнародний комітет Червоного Хреста допомагав пораненим у двох світових війнах та в подальших конфліктах до цього дня. За всю історію існування Комітет отримав три нобелівські премії миру. Водночас для ХХІ століття це не є гарантією справедливості та неупередженості організації.
Протягом останніх десятиліть МКЧХ багаторазово критикували за упередженість і безініціативність при виконанні своїх обов’язків. Хоча організація користується широкими правами і можливостями доступу до зон бойових дій і стихійних лих, однак занадто часто ігнорувала потреби і була бездієвою.
В ході російської агресії проти України працівники організації вже у березні 2022 року покинули Маріуполь, а голова МКЧХ Петер Маурер зустрівся з міністром закордонних справ РФ задля підтримки створення на території агресора табору для насильно вивезених українців.
У наступні місяці Міжнародний комітет Червоного Хреста відзначився повною бездіяльністю в потребі забезпечити права українських військовополонених, хоча саме це є його безпосередньою сферою діяльності. Проте вищезгадана критика не стосується Товариства Червоного Хреста України, яке також входить до Міжнародного Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, однак протягом всієї війни активно залучене до всіх можливих шляхів допомоги українцям.
Human Rights Watch
Human Rights Watch — це міжнародна правозахисна організація, створена для моніторингу виконання Гельсінських угод 1975 року. Сьогодні вона здійснює нагляд за дотриманням прав людини у світі. З початку повномасштабного вторгнення організація висвітлювали численні російські злочини, включно із відкриттям дій росіян на деокупованих територіях.
HRW офіційно здійснює моніторинг прав людини, проте також дає оцінку тим чи іншим діям урядів, військ. За свою історію багаторазово потрапляла у скандали щодо підігравання російській пропаганді та недобросовісного і упередженого трактування фактів. Організація ставала об’єктом критики через непрозоре фінансування, корупцію та політизованість. Вона отримувала кошти від урядів США, Катару та Саудівської Аравії, що, вочевидь, впливає на принципи діяльності.
Ще на початку війни у 2014 році Human Rights Watch звинувачувала Україну у використанні касетних боєприпасів, але не надала жодних доказів, що це зробили українські війська. З того часу організація кілька разів звинувачувала українську сторону в злочинах, однак доказів не надавала (наприклад, вищезгадана історія про «таємні в’язниці СБУ»). При цьому представники організації не цуралися визначати російську агресію як «внутрішній конфлікт».
У січні 2023 року організація звинуватила Україну у використанні протипіхотних мін, а влітку засудила використання касетних боєприпасів. Враховуючи обставини війни, HRW не надає рекомендацій, як ЗСУ мають ефективно захищати українців, однак, подібно до AI, закликає до роззброєння і засуджує передачу США деяких видів озброєння для України.
Організація з безпеки і співробітництва в Європі
Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) є міжнародною організацією для забезпечення стабільності і безпеки в Європі. Її члени включають більшість країн Європи, а також деякі з Північної Америки та Азії. Саме вона багато років була посередником і умовною незацікавленою стороною у війні на Донбасі.
В період проведення АТО і ООС представники організації мали моніторити дотримання прав людини на Донбасі і виконання Мінських домовленостей. За майже вісім років ОБСЄ здобула недобру славу як «сліпа» і повільна інституція, не здатна до чітких і об’єктивних висновків.
Правозахисну діяльність ОБСЄ важко назвати дієвою, бо роки їх місії на Донбасі більше запам’яталися сприянням бойовикам (учасники місії спостереження надавали сепаратистам дані про місця перебування української армії, деякі члени організації потім виявилися співробітниками ГРУ). Було й багато інших дрібніших інцидентів, але загалом вісім років роботи не сприяли фактичному покращенню ситуації з правами людини чи досягненню миру.
Суспільство намагається довіряти правозахисним організаціям, сприяти їм і висловлювати повагу. Останнім часом бачимо, наскільки вони можуть бути слабкими, безвідповідальними та байдужими до захисту прав людей, які цього найбільше потребують.
Наднаціональні об’єднання та неурядові організації підписують гучні декларації та заклики захищати права людини як найбільшу цінність, однак не здатні діяти в кризовий час і полишають людей у смертельній небезпеці. Під час повномасштабного російського вторгнення працівники ОБСЄ припинили спостереження та покинули оточений Маріуполь. Тоді християни допомагали евакуйовувати людей і сьогодні системно підтримують гуманітарною допомогою прифронтові регіони. Звичайно, це не означає, що саме церква зробила найбільше для допомоги цивільним, однак сміливість, самоорганізація та ініціативність простих людей буває значно ефективнішою, ніж організації із багаторічним досвідом та репутацією.