Сьогодні світ відзначає День Організації Об’єднаних Націй. 24 жовтня 1945 року набув чинності Статут ООН. Цогоріч тлом для свята на честь організації слугує гаряча повномасштабна війна росії проти України і воєнне загострення на Близькому Сході. Ця дата — гарна нагода замислитися над значенням організації, оцінити її ефективність та роль у сучасній геополітиці.
ООН була заснована після Другої світової війни і її основоположні документи та система роботи базувалися на попередженні та боротьбі із загрозами майже 80-річної давнини. З того часу світ надто змінився: деяких країн вже просто не існує, колонії стали окремими державами, а розпад таких імперій як СРСР спричинив серйозні зміни на континенті. З’явилися нові хвороби, інформаційна революція, змінилися цінності мільйонів людей, а деякі старі конфлікти палають по-новому.
Рада Безпеки, п’ять постійних членів якої мають право вето, часто паралізувала реакцію організації на міжнародні кризи. Блокування резолюцій (особливо росією та КНР) часто нівелює та перешкоджає реалізації місій ООН. Ця проблема викрита не вчора і не сьогодні. Неефективність заяв і резолюцій організації ми спостерігали ще у 2014 році, коли світ проігнорував анексію Криму та російську агресію. За майже 10 років нічого не змінилося, а заклики до реформування Ради Безпеки та інших інституцій ООН залишилися без відповіді.
Кричущою проблемою залишається невідповідність між великими прагненнями та скромними діями. За гучними резолюціями і заявами про сталий розвиток світу майже нічого не стоїть. ООН не спроможна зберегти те, що мала ще 30 років тому. Вона намагається грати роль арбітра, проте все ще займає в кращому випадку місце радника чи спостерігача.
Значне занепокоєння викликають численні скандали, пов’язані із працівниками та навіть генеральним секретарем ООН. Організацію критикували за неефективне витрачання коштів, сприяння абортам, звинувачували в корупції, непрозорому розслідуванні появи пандемії, ігноруванні війн. Як приклади несправедливої реакції ООН лише цього року можна назвати сліпоту її представників щодо геноциду, який росія чинить щодо українців, а також критику Ізраїля за жорстку боротьбу з терористами ХАМАС.
На тлі глобальної нестабільності гучнішими стають голоси за реформування ООН, проте її нинішнє керівництво опирається та ігнорує реальні загрози. Світ вже давно крокує дорогою нестабільності. В таких умовах організація з глобальною місією не може імітувати світопорядок 1945-го.
