Геннадій Мохненко є пастором, військовим капеланом та медійником, а також засновником дитячого реабілітаційного центру «Республіка Пілігрим» та мережі реабілітаційних центрів. Місто його життя та служіння, Маріуполь, зазнав нищівних руйнувань за місяці повномасштабного вторгнення росії, але це не зупинило пастора в служінні. Частина його синів служить в ЗСУ, в той час як інші сини — допомагають в капеланському служінні по всій лінії фронту.
Нещодавно про пастора вийшов репортаж на медіа Цензор.НЕТ під назвою «Він у розстрільних списках, його звинувачували з трибуни ООН – військовий капелан, батько 38 дітей». Далі — витяги звідти.
Ще в 2014 році в Маріуполі, згадує Геннадій, знімальна група з Америки пережила напад проросійського натовпу з битами, пістолетами. «В цей момент все змінилось… Люди були готові вбивати». Разом з синами Геннадій рив перші окопи Маріуполя.
За свою проукраїнську позицію та активні дії, Геннадій Мохненко з синами попав до «розстрільних списків» росії. Тієї ж росії, яка раніше захоплювалась його діяльністю! Ще до війни, капелан здійснив зі своїми дітьми велотур по північній країні, надихаючи інших до всиновлювання дітей. Його вважали героєм та знімали про нього фільми, плакали, слухаючи історії його дітей. Попри цей тимчасовий захват, в 2014 в росії з’явився наказ розстріляти Геннадія та його синів та порозі їх церкви. Але Бог не допустив, аби це трапилось.
Щобільше, на російському телебаченні з’явилися брехливі репортажі про місію «Республіки Пілігрим» («детский терористический лагерь») та буцімто полон Мохненка російськими солдатами (чого ніколи не було).
Вранці 24 лютого 2022 Геннадій провів молитву з іншими служителями над морем, під гуркіт артилерії, ракет. Після молитви вони допомагали людям евакуйовуватись та виживати під обстрілами. Того ж дня Геннадій отримав дзвінок від української розвідки: його команді дали 40 хв на те, щоб зібратись, аби вивезти дітей. Їм вдалось вивезти дітей за митті до того, як російська армія заблокувала доступ до міста.
Капеланство є чимось новим для України, але не для світу. В 2014 році, каже Мохненко, ми автоматично стали капеланами, бо захисники потребують духовної підтримки та відповіді на важкі питання. В нових реаліях вторгнення, Мохненко та його команда капеланів організувала новий формат праці, що передбачає не лише спілкування з цивільними і підтримка ЗСУ, але і гуманітарну допомогу.
В нас є правило — ми не йдемо без молитви… Навіть, якщо є скептик на фронті, цей спептицизм часто проходить.
«Війна загострює релігійні питання. Священик на фронті — це важливо… Священник повинен чітко показати солдату, де є добро, а де зло».
Люди, які творять зло в ім’я Бога, роблять страшний гріх перед Богом, додав капелан. В нас є право захищати свою країну!
За час служіння, Геннадій вибудував співпрацю з християнами різних деномінацій, об’єднаних одним Христом та ціллю. І в це Різдво він щиро вітає українців, додаючи, що Різдво Христа направді не було таким вже спокійним. Прихід Христа супроводжувався, як вбивством дітей наказом Ірода та утиском римським окупантів… так і надією на Божу перемогу! І Різдво українців цього року також сповнене як добрих, так і жахливих подій. Бог з нами! З Різдвом!
Якщо ви хочете молитовно та практично підтримати служіння Геннадія, це можна зробити одним з цих методів: