В США відбулися проміжні вибори, на яких американці обирали нових (чи переобрали чинних) депутатів і губернаторів. Традиційно це було протистояння між республіканцями та демократами, але цьогоріч наша увага прикута, найперше, до позиції американських політиків по українському питанню.
Попередні дані про результати виборів вказують на невелику, але впевнену перевагу республіканців у обох палатах парламенту та перевагу на виборах губернаторів. Владу у Вашингтоні доведеться ділити двом партіям та більше домовлятися, але це не обов’язково має викликати в українців тривожність. Насправді Україна була одним із небагатьох питань, які за останні роки отримали потужну міжпартійну підтримку, проте викликів також додалося.
Ми вже писали про ліве крило Демократичної партії — «пацифістів-миротворців», які закликали Байдена зупинити війну через перемовини безпосередньо з путіним. Не меншого резонансу набули скандальні заяви та негативні тенденції і всередині Республіканської партії.
У партії «слонів» цьогоріч назрів розкол, пов’язаний із зовнішньою політикою та позицією щодо війни в Україні. Вітчизняні видання багато разів цитували скандальні заяви деяких республіканців, які виступали з критикою постачання збої для України. Наприклад, кандидат із Джорджії Марджорі Тейлор Грін на мітингу в Айові заявила, що «за правління республіканців жодного пенні не піде Україні». Проте було б неправильно стверджувати, що республіканці представляють антиукраїнську позицію, адже партія та її лідери стали дуже неоднорідними та займають іноді протилежні позиції.
Лідер меншості в Сенаті Мітч Макконнелл висловив послідовну підтримку фінансування України та опублікував заяву з обіцянкою, що більшість у Сенаті Республіканської партії продовжуватиме допомагати Україні протистояти росії. Така чіткість і послідовність є більш традиційною для республіканців, ніж пропозиції до самоусунення та ізоляціонізму, який власне і підштовхує іншу частину партії до безвідповідальних заяв.
Сучасне україноскептичне крило республіканців пропонує менше підтримувати Україну зброєю та загалом самоусунутися від світових процесів, які нібито не стосуються американців. Ізоляціонізм в США має давнє коріння і завжди був не найкращим курсом для зовнішньої політики. Віддаленість США від процесів в Європі та інших частинах світу призводила до посилення держав і режимів, які несли більше фізичної загрози.
Нині ізоляціоністські ідеї стали значно популярнішими серед американців, ніж ще в березні. Кандидати, що підтримують цей курс, намагаються сконцентруватися на внутрішній політиці (цінах на паливо, дискусіях про обов’язковість/не обов’язковість масок, маніпуляціях довкола різноманітних внутрішньоамериканських скандалів), хоча об’єктивно історія твориться саме в Україні. Вони не готові до історичних рішень, не готові визнати, що світ змінився і так, як раніше, не буде. В цьому республіканці-ізоляціоністи подібні до їх лівих опонентів, які також хапаються за надію «замирення» і повернення до світоустрою до 24 лютого.
З іншого боку, ми маємо розуміти, що інформаційний порядок денний американців та українців різниться і деякі неважливі для нас питання відіграють вирішальну роль для мотивації виборців за океаном. Так само не варто надто трактувати проміжні вибори як факт, від якого залежить перемога. Навіть скандальні заяви україноскептиків не вплинуть на постачання зброї Україні від США, адже більшість республіканців абсолютно послідовні в прагненні військової поразки росії, адже«яструби» цієї партії розглядають нинішню війну, як продовження холодної.
Перед американськими виборами український інформаційний простір наповнився «зрадою» в бік республіканців і за вже сформованою традицією чимало українців стали розділяти американські партії як «проукраїнську» та «проросійську». Це абсолютна неправильна оцінка реальності. Фаталізація перемоги республіканців і обожнювання їх опонентів не дає побачити реальну картину, формує хибні очікування та ажніяк не сприяє посиленню українських інтересів у Вашингтоні.