Коли в Гефсиманському саду натовп напав на сина теслі, вони знали за Ким прийшли. Люди прийшли за Богом, якого зненавиділи, але зненавиділи Його безпідставно. Він був тим пасхальним Ягням, Кров’ю якого вони могли б помазати косяки дверей своїх будинків, побудованих на піску, тоді Він став би наріжним каменем їхніх доль у сьогоденні та майбутньому. І Він став для них каменем, але каменем спотикання, тому вони знали, що робитимуть щось інше, ганебне і злочинне: знущатимуться, розіпнуть і поховають.
Коли псевдодуховний скріпний «руzzкий мир» прийшов за ненависною йому Україною, російська армія знала, що вторглася в незалежну мирну країну, і знала, що зробить: буде знущатися з правди у своїх новинах; бичувати країну підвалами; надягати терновий вінець ракет на голову її мирних жителів; розпинати образ Бога в українцях Бучі, Ірпеня, Гостомеля, Бородянки, Чернігова, Маріуполя, Харкова, Херсона, Донецька та інших прекрасних міст та сіл України; ділити її одежу між собою, відриваючи собі фейкові республіки з нашої нетканої неподільної території.
Як тоді на Хресті боролися два царства, світло і пітьма, добро і зло, правда і брехня, свобода та рабство ‒ так і сьогодні в Україні воюють дві системи цінностей: європейська цивілізація та осучаснене варварство. Перша заснована на християнських принципах свободи, законослухняності, правди та людяності, інша – на язичницьких законах грубої сили, радянських, російських та імперських злочинах проти людяності в ГУЛАГу, Чечні, Сирії та Україні минулих і нинішніх століть, тотальної брехні, корупції та великоруському шовінізмі.
Нам риють могилу, готують величезний могильний камінь і охорону. Господи, але це ж даремно? Що вони можуть зробити проти Небес, які своєю силою знову переможуть смерть, зруйнують наміри ворога та залишать могилу порожньою?! Господи, і ангели знову здивуються тому, навіщо шукати живих серед мертвих, чи не так?
Для нас у Твоєму подвигу, перемозі та захисті живе надія. Змилуйся над нами, зміцни нас, скороти дні війни і даруй нам перемогу.