Історія України є свідченням багатьох воєн та утисків, що пережив наш народ. І українські християни мусили, опинившись у скрутних обставинах, шукати відповіді та пояснення від Бога. Пізнавши Боже бачення щодо цих питань — вони приносили ці відповіді людям, в проповідях та письмових рефлексіях.
Так, Митрополити Петро Могила й Андрей Шептицький, та Блаженніший Любомир, зазнавши різноманітних викликів свого часу, зберегли Божі відкриття для нас. Тут ви можете прочитати 15 цитат, які ви знайдете актуальними для України воєнного стану.
Митрополит Петро Могила (1596-1647):
Коли люди руками рани завдають, забивають, крадежі й грабежі чинять, то дотикаються речей, Богові бридких і нечистих.
Три речі є до вподоби Богу і людям: згода братів, милосердя до ближніх і згода між чоловіком та дружиною.
Не зближуйся з тими, що лукавлять, не заздрости таємно тим, що перечать, бо суперечники своєю природою уподібнюються до крука, хижого птаха.
Митрополит Андрей Шептицький (1865-1944):
Коли згадаю про тих з-поміж вас, дорогі браття і сестри, що живуть у смертному грісі, то ще більше, ніж давніше, болить мене серце за них, оскільки частіше буває в часі війни, що душа мусить нагло, без приготування ставати перед Божим судом. Болить мене серце і тому, що боюся, чи цього року нема більше поміж вами таких нещасних людей, що тяжко згрішили, а ще не піднялися з упадку та не очистили душі щирим жалем і доброю сповіддю. А може й бути, що для багатьох з-поміж тих грішників оця моя проповідь — то вже остання проповідь покаяння в їхньому житті!
Молимося за загальний мир для людства, бо те жахливе нещастя, яким для людства є теперішня війна показує нам кожної днини, якою потребою для людей є мир. А коли молимося про мир для людства, то значно більше треба нам молитися про мир серед нашого народу, про мир внутрішній, про припинення ненависти, роздорів, ворожнечі й — зі сльозами це говорю — кровопролиття. Світ гине з браку любови, гине з людської ненависти! Не переставаймо ж благати Всевишнього про рясні, теплі дощі Його святої благодати з неба.
Усе християнство й усяка праця священиків — служителів престолу — є передовсім службою Всевишньому, а для Нього — і службою ближніх, своїх братів, свого народу. Так як Христос прийшов служити, так і все в нас мусить бути службою Господеві й людям.
У християнських народів нема більш виховної сили над силу Церкви. Вона то виховує народи, вона прищеплює вже в душу дитини ті християнські чесноти, які зроблять із неї доброго патріота і мудрого громадянина.
Блаженніший Любомир (Гузар), Глава УГКЦ (1933-2017):
(Контекст цитати: втеча багатьох українців Донбасу після 2014 року – прим. авт.)
Подумаймо, яким є сьогодні життя сучасних скитальців, що мусили з різних причин покинути свої домівки, набуте майно… По-різному їх зустрічають: в одному місці гарно приймають, а в іншому – не з таким милосердям і розумінням… Подібно було з Йосифом, Марією та Ісусом… Немає підстав думати, що у Єгипті з’явилися ангели й оголосили єгиптянам: «Увага: тепер у вас перебуває воплочений Божий Син, відповідно з Ним поводьтеся».
Суть християнства полягає у свідченні нашим життям. У другій половині минулого століття були люди, які закінчили своє свідчення мучеництвом. Може від нас сьогодні Господь Бог не вимагає мучеництва, але Він, напевно, очікує свідчення.
Старайтеся бути справжніми людьми, бо це Божа воля. Пам’ятаєте про Діогена, який серед білого дня ходив зі свічкою і шукав людину? На світі дуже мало добрих людей, які направду стараються бути людьми. Бути людиною — це велика гідність, яку, на жаль, ми не намагаємося розвинути.
Свобода — це можливість робити добро.
Проблема Інтернету в тому, що ми не можемо визначити, що це: інформація чи формація? Сьогодні навіть діти володіють великою кількістю інформації, знають ті речі, про які я в дитинстві навіть не підозрював. Але вони не знають, що з цим усім робити.
Про благодійників кажуть, що вони є очима і руками Бога. Це означає, що через них Господь Бог бачить, кому потрібно допомогти, і через них допомагає. Благодійність наближає нас до Бога.
Євангелізація — це процес, коли кожна охрещена особа (чи то єпископ, чи священик, чи монах, чи мирянин), якщо щиро вірить в Ісуса Христа, повинна своїм життям свідчити Христові, тобто так поводитися, так говорити, так ставитися до інших, щоби вони сказали: так, ця людина вірить у Христа. І тоді кожен зробить для себе висновок: може і я повинен бути таким самим.
Влада боїться свободи в серцях набагато більше, ніж голодного бунту. Бо голодного можна купити, а вільного — тільки вбити.
Біблія — є нашим світлом в час смертельної темряви. Україна зараз, як ніколи, потребує чистого Євангелія та практичного християнства своїх громадян: захищати свого ближнього, не полишати молитовної варти, допомагати нужденним та бути людьми Христа. Християни минулого, підіймаючи до Бога руки в молитві Україну, вірили, що їх нащадки зможуть далі нести істинний вогонь. І кожен наш вибір, бодай, яким незначним він не здавався, якщо робиться з наміром та вмінням прославити Христа, сприяє перемозі Україні як на духовному фроні — спершу, так і на фізичному.