Вони не сплять по дві-три ночі, купують матраси прямо з фабрики, служать біженцям та вірять, що «добрий Самарянин» не лише молиться, а й діє. Це не місіонери далекої Африки, але тернопільська команда «Молодь з місією»! Коли почалась війна і багато українців поїхало в Тернопіль, ці християни відповіли на виклик часу і почали ефективно допомагати біженцям.
«В нас тут мікс з волонтерів» — каже Ярослав Яготин, один зі служителів «Молодь з місією». В його команді є не лише члени місії та прихожани тернопільських церков, але і нерелігійні люди, які відгукнулись на потребу.
«Прекрасно спостерігати, як люди готові служити, працювати і віддавати себе в жертву благоугодну для розумного служіння», — додав він.
Напередодні вторгнення росії в Україну, тернопільська команда «Молодь з місією» вирішила не покидати свого посту. «Ми ще перед початком війни розуміли, що якщо щось почнеться, то нам треба лишатися. Ми не знали взагалі з чим ми стикнемось, — коментує Ярослав, — або наскільки буде сильна війна, що таке біженці і скільки їх буде».
Служителі відкрили двері місіонерської бази, яка в мирний час вміщала 22 людини в комфортних кімнатах. Проте незабаром вони зрозуміли, що попит є набагато більшим! Вже за кілька днів в них ночувало в 5 разів більше людей, ніж передбачає приміщення, а саме: понад 100! Стикнувшись з проблемою нестачі ліжок, команда почала шукати матраси. В деяких випадках, щоб покрити потребу біженців, Ярослав замовляв додаткові матраси на фабриці, де їх шили вночі.
Перші дні війни були настільки інтенсивні, що служителі місії та волонтери не спали по дві-три доби. Коли їх звалював сон, вони спали де могли, навіть в коридорі між бабусями. Вони зустрічали людей, готували їм кімнати, допомагали з продуктами. Почавши з команди в 5 людей, вже за кілька тижнів вони мали понад 20 працівників! Збільшення складу команди допомогло розширити кількість служінь.
«В нас є люди, які займаються евакуацією і організовують автобуси за кордон. В нас є люди відповідальні за прийом гуманітарної допомоги. […] В нас є люди, які відповідають за кухню і розселення. […] IT-шники зробити QR-код, щоб люди на вокзалах могли нас знайти. Також в нас є гаряча лінія, де 5-6 людей приймають дзвінки щодо розселення та поїздок за кордон»
Для команди «Молодь з місією» останні дні відчуваються, як один. Проте інтенсив праці їх не деморалізовує, а навпаки — стимулює допомагати більше! Ярослав Яготин вважає, що час війни є хорошим приводом осмислити на чому кожен з нас стоїть. «Тепле, лампове християнство вмерло, чи помирає, — каже він, — це час дій! Як написано в Якова: віра без діл є мертва». Продовжуючи думку, Ярослав додає, що настав час сформувати міцну позицію і зуміти назвати «чорне» — «чорним», а не говорити про абстрактний мир.
«Виглядає, як в притчі про самарянина: є люди, які проходять повз солдат, повз біженців, що сплять на вокзалі з дітьми. Люди з роддомів тікають з маленькими дітьми, а ми можемо й далі сидіти в домах і молитися за цих людей. Це страшне лицемірсто!»
Діяльність тернопільських служителів та волонтерів показує, що Церква в час війни не спить. Криза допомогла зрозуміти: що таке віддати себе в жертву і що таке любов до ближнього. Це, закінчив думку Ярослав, є час особистого переосмислення для християн.