Чи роблю я достатньо для України? Російська війна проти України стала шокуючим досвідом для багатьох українців. Свідки злочинів та горя людей, ми маємо природнє бажання допомогти, прикласти всі зусилля, аби війна припинилась. Що ми можемо зробити?
Ми хочемо допомогти Україні. Проте, закінчивши молитись, плести сітку, готувати страву для солдат, чи доглядати за потерпілими, ми знову читаємо новину про трагедію в певному населеному пункті. Подібний контраст між очікуванням та реальністю може спровокувати хибне переконання, що моїх зусиль недостатньо. Адже в той час, як солдати виборюють у ворога кілометри перемоги — багато українців не є безпосередньо задіяні у фізичній війні. Проте — вони теж частина спротиву!
Українці — є командою.
«Бо ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували». До Ефесян 2:10
Кожен з нас знаходиться саме там, де Бог може нас використати. Маріуполь, Київ, Львів, чи Краків, де б ви зараз не знаходились, там є простір для праці за Україну. Ваша дитина плаче? Втіште, бо це майбутнє покоління мирної України! Ви натрапили на фейк? Розкажіть рідним та друзям, щоб вони оминули ментальну пастку. У вас є пакетик чаю, окріп та печиво? Відвідайте сусідів та заспокойте їх. Маєте роботу? Працюйте та платіть податки, щоб допомогти Україні вийти з економічних наслідків війни.
Будьте вірними в малому! Бо це частина того великого плану перемоги, до якої ми йдемо.
Молимось за вас! Стоїмо за Україну!