Сім’я є унікальним Божим творінням — адже саме чоловіку та жінці Бог доручив панування над землею. Він не волів партнерства з тваринами, з небесними світилами, чи навіть янголами в цьому завданні, але з людиною, створеною за Божим образом. І в Біблії ми зустрічаємо розмаїття різних сімей, деякі з яких надихають, а деякі — шокують важкістю своїх уроків. Для багатьох митців ці історії стали натхненням для написання картин. Хтось вбачав естетику в едемській любові Адама та Єви, хтось в праці Акили та Прискилли, а хтось в побутових розмовах патріарха Авраама зі своєю дружиною.
- Досліджувати новий світ разом — Адам і Єва.
Уявіть, якби ви одного разу прокинулись від міцного сну, абсолютно не знаючи хто ви і де. Десь так відчув себе Адам, а потім і Єва, на новоствореній планеті Земля. Єдиним джерелом відповіді на екзистенційні питання для них було спілкування з Богом та одне одним. Ми можемо лише уявити, як теплими вечорами Єва приносила своєму чоловікові плоди дерева манго, чи яблуні та розпитувала про тварин, яких зустріла за день, гори та долини, якими мандрувала. А він, відвівши очі від мережива панцира черепашки, яку якраз тримав на руках, замріяно ділився думками почутими під час прогулянки з Богом. І пізніше, коли за гріх непокори Адам та Єва втратили свій дім в Едемському саду, їм як ніколи була потрібна підтримка та любов одне одного, аби у світі гріха створити покоління людей через яких прийде Спаситель світу, Месія.
Йоганн Венцель Петер (1745-1829) народився на території сучасної Чехії. Як митець він став відомим завдяки своєму реалістичному змалюванню тварин. Його картини є у ватиканських музеях та галереї Боргезе у Римі. Серед відомих картин Йоганна Венцеля Петера є такі: «Лев і тигр», «Індичка, павич, жайворонок, кролик», «Рай на землі», «Королівські бенгальські тигри» та інші. На картині «Адам і Єва в земному раю» Йоганн Петер змалював ідилію життя у світі, де ще нема гріха. На картині видно доволі велику кількість тварин, розмаїття яких вказує на високий рівень знань митця фауни різних країн. Йому вдалось зобразити Адама та Єву, як частину Божого творіння, в абсолютній гармонії та мирі зі світом навколо.
«І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама. І промовив Адам: Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка». Буття 2:22-23
- Взяти участь в авантюрі епохи — Авраам і Сарра.
У далекому Харані жила сім’я Авраама та Сарри у відносному мирі общинного життя та знайомої культури. Але уявімо лише, як одного дня чоловік отримав від Бога вказівку вийти зі своєї землі, родини та дому батька до Краю, який лише Бог покаже! Якою мала бути реакція Сарри, яка добре знала небезпеки життя поза общиною? Як вона могла погодитись на непередбачуване мандрівне життя? З Біблії ми знаємо, що вона супроводжувала свого чоловіка у всіх його труднощах та сподіваннях, прощала його хиби та, зрештою, народила від Авраама сина Ісаака, від якого з’являться мільярди людей! Сарра була настільки важливою підтримкою для Авраама, що ми не уявляємо історію патріарха без його тендітної супутниці.
Жан-Жозеф (Джеймс) Тіссо (1836-1902) був французьким художником, знаним за свої карикатури для журналу «Vanity Fair», змалювання краси жінок, низку портретів та жанрових картин. На його картині «Порада Аврама (Авраама) Сарі (Саррі)» Тіссо змалював інтимний момент спілкування знакового подружжя. Ми бачимо захват Авраама та уважність Сарри, готової підтримати свого чоловіка в його важкому покликанні.
«Вірою Авраам, покликаний на місце, яке мав прийняти в спадщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде. Вірою він перебував на Землі Обіцяній, як на чужій, і проживав у наметах з Ісаком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці, бо чекав він міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець. Вірою й Сара сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо вірним вважала Того, Хто обітницю дав» До Євреїв 11:8-11
- Довірити своє долю Богові — Ісаак і Ревека.
Обраний стати одним з патріархів єврейського народу, Ісаак не міг сподіватись на звичайний шлюб. Це мала бути дівчина схожих цінностей та поглядів, готова служити Господу та перейняти обітницю, яку Бог дає самому Ісааку. За цими критеріями Бог обрав Ревеку. Ревека була родичкою Авраама, авантюрною та мудрою. Коли слуга Еліезер прийшов в ті краї шукати наречену Ісааку, він попросив у Бога ознаку, за якою впізнає дівчину. І цією ознакою стала роботящість дівчинки, яка напоїла верблюдів слуги (понад 1300 літрів води!), та її готовність піти зі слугою до нареченого, вірячи що її веде саме Бог. Приклад її віри, хоробрості та смиренності у спілкуванні зі слугою Авраама надихнув багатьох митців, іронічно, змалювати дівчину саме з Еліезером, а не з Ісааком.
Бартоломе Естебан Мурільйо (1618-1682) був іспанським художником доби бароко, співзасновником севільської академії малярства. Особливо він став знаний за поєднання в своїх композиціях жанру бодегон (натюрморт, з речами повсякденного побуту, іноді з людськими фігурами) та побутового жанру. В 1660 році він разом з однодумцями відкрив в Севільї Академію мистецтв, де передавав знання наступним поколінням митців. На картині «Ревека і Елієзер» він змалював момент, коли Ревека дає Еліезеру води. Фокус картини Бартоломе спрямований на взаємодію між тендітною дівчиною та слугою, які довірили свої дії Божій Волі.
«І вийшов Ісак на прогулянку в поле, як вечір наставав. І він звів свої очі, і побачив, ось верблюди йдуть. І Ревека звела свої очі, та й Ісака побачила, і злізла з верблюда. І сказала вона до раба: Хто отой чоловік, що полем іде нам назустріч? А раб відповів: То мій пан. І вона покривало взяла, та й накрилась. І раб розповів Ісакові про всі речі, які він учинив. І впровадив її Ісак до намету Сарри, матері своєї. І взяв він Ревеку, і за жінку йому вона стала, і він її покохав». Буття 24:63-67
- Стати батьками великого пророка — Елкана та Анна.
«І був один чоловік із Раматаїм-Цофіму, з Єфремових гір, а ім’я йому Елкана» — так починається книга про одного з найепічніших пророків Старого Заповіту, Самуїла. Його мама Анна та тато Елкана любили одне одного, але до певного моменту жінка не могла завагітніти. Ситуація була ще тим болючіша, що друга дружина Елкани насміхалась над Анною. Біль цієї ситуації примусила жінку щиро закликати до Бога та просити Його про сина. Зрештою, вона пообіцяла присвятити первістка Богові і Елкана підтримав її в тому. Через певний час після цієї молитви Анна дійсно народила сина Самуїла і привела його в храм служити Господу. А з Елканою в них ще народилось багато дітей.
Ґербранд ван ден Екгоут (1621-1674) був нідерландським живописцем та гравером епохи бароко, одним з найкращих учнів Рембрандта. Вихований в родині християн-менонітів, митець шанував біблійні історії та присвятив їм левову частку своєї творчості. До прикладу, це низка його відомих картин: «Авраам і три Ангели», «Отрок-Христос розмовляє з мудрецями у храмі», «Сімейство Дарія перед Олександром Македонським», «Жертвоприношення Єровоама в Бет-Елі», «Сон Якова» та інші. На картині «Анна показує свого сина Самуїла священику Іллі» ми можемо побачити, що Ґербранд ван ден Екгоут не ставив собі за мету бути історично точним. Герої одягнені в сучасний на його період одяг, а декораціям притаманні ознаки бароко, що суперечило декору Єрусалимського храму. Це інтерпретація митця тих подій і, в той час, як ми не можемо покластись на реалістичність картини, ми можемо насолодитись естетикою погляду ван ден Екгоута.
«І сталося по році, і завагітніла Анна, та й сина породила. І назвала вона ім’я йому: Самуїл, бо від Господа жадала його. І пішов той чоловік Елкана та ввесь дім його вчинити для Господа річну жертву та обітниці свої. А Анна не пішла, бо сказала до чоловіка свого: Аж коли буде відлучений цей хлопчик, то відведу його, і він з’явиться перед Господнім лицем, і назавжди позостанеться там! І сказав їй чоловік її Елкана: Роби те, що добре в очах твоїх! Залишайся, аж поки відлучиш його, тільки нехай виконає Господь Своє слово. І залишалась та жінка, і годувала свого сина, аж поки вона відлучила його». 1 Самуїлова 1:20-23
- Полюбити безумовно та вірно — Осія та Гомер.
Ми не знаємо, про яку дружину мріяв пророк Осія. Можливо, йому імпонував тип характеру як у Ревеки, чи Сарри, або він мав інший образ ідеальної супутниці. Але те, що ми знаємо — його дружиною стала блудниця Гомер. На той момент Ізраїль не був вірний Богові, і через своїх слуг — пророків, Господь говорив до Ізраїля. Шлюб Осії та Гомери став ілюстрацією, притчею, щоб євреї побачили себе зі сторони. Так само як блудила Гомер, дружина Осії, «блудив» Ізраїль перед Богом, а Він все одного Його любив, як Осія любив свою дружину. Відданий дружині, пророк навіть викупив її за п’ятнадцять шеклів срібла й хомер ячменю та летех ячменю, коли вона попала в біду. Це був шлюб безумовної любові та прощення, аби народ відчув любов до нього Бога.
Гілліс ван Конінклу (1544-1607) був фламандським художником-пейзажистом, твори якого показують перехід від маньєризму до пейзажу раннього бароко. Пізні пейзажі Конінклу є більш натуралістичними і характеризуються поєднанням кольору в гармонійний атмосферний тон. На картині «Гірський краєвид з долиною річки та пророком Осією» видно гірське містечко, над яким літають птахи. Архітектура та одяг намальованих людей виглядають пізнішими від часу життя Осії, що вказує на те, що митець ставив власні рефлексії та емоції вище історичної точності. Сам Осія та Гомер з дітьми знаходяться внизу картини. В той час, як пророк, піднявши руки, до когось закликає, Гомер, полюблена та прийняла в сім’ю, попри своє минуле, гойдає дітей.
«І сказав Господь до Осії: Іди, візьми собі жінку блудливу, і вона породить дітей блуду, бо сильно блудодіє цей Край, відступивши від Господа. І він пішов, і взяв Ґомер, дочку Дівлаїма, і вона зачала, і породила йому сина (…) І сказав Господь мені ще: Іди, покохай жінку, кохану приятелем, але перелюбну, подібно, як любить Господь Ізраїлевих синів, а вони звертаються до інших богів, і кохаються у виноградних коржиках. І я купив її собі за п’ятнадцять шеклів срібла й хомер ячменю та летех ячменю. І сказав я до неї: Сиди довгі дні в мене, не будь блудлива, і не будь нічия, також і я буду такий до тебе» Осія 1:2-3, 3:1-2.
- Стати частиною Божого плану спасіння — Йосип та Марія.
Найвідомішою біблійною парою, про яку хоча б раз на рік згадують навіть атеїсти, є Йосип та Марія. Ми можемо уявити картину, як у сонячних променях нового дня столяр Йосип виготовляє дощечки для свого нового замовника. Хоча його руки зайняті працею, думки чоловіка раз по разу переносять його до нареченої Марії. Богопокірна та прекрасна, вона скоро стане його дружиною! І з нею будь-яка праця стане для нього геть легка, адже Йосип знатиме для кого він так важко працює. Аж раптом Марія запрошує його на розмову, і наречений дізнається, що вона вагітна! Він вирішує відпустити її з миром, не піддаючи жорстокому суду тих часів, як раптом до нього звертається Янгол. Йосип дізнається, що на нього покладена величезна місія — прийняти в сім’ю Самого Месію! Рік за роком, поки Ісус зростав, Марія та Йосип також зростали в стосунках одне з одним та важливій місії, яка їх об’єднала набагато тісніше людської любові.
Джон Еверетт Мілле (1829-1896) був англійським живописцем, один із засновників Братства прерафаелітів (об’єднання незадоволених занепадом живопису англійських художників). Його роботам властива деталізація. Картину Міллей «Христос у батьківському домі» критики навіть визнали надмірно реалістичною! На ній ми можемо побачити побутове змалювання родини Йосипа, який разом з дітьми займається столярством. В центрі картини — Ісус та Марія. А на розкритій долоні маленького Месії вже видно слід від гвіздка.
«Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого. А Йосип, муж її, бувши праведний, і не бажавши ославити її, хотів тайкома відпустити її. Коли ж він те подумав, ось з’явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого. І вона вродить Сина, ти ж даси Йому йменна Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів. А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає: Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог» Від Матвія 1:18-23
- Розділити працю та місію — Акила та Прискилла.
Коли Павло почав свою місіонерську діяльність, він потребував вірних співслужителів. Але знайти таких було дуже важко, адже слідування за Христом було небезпечним для власної свободи та життя. Проте є одна пара, яку Павло кілька разів згадує в своїх листах, віддаючи їм шану та любов. Це — Акила та Прискилла. Ми знаємо про цих двох служителів відносно небагато. Ми знаємо, що вони, як і Павло, шили намети та служили Ісусу Христу, несучи добру звістку людям навколо. Але що цікаво, пара Акили та Прискилли згадується в Біблії завжди разом, повертаючи нас до Божого замислу в Едемського стану — «і стануть вони одним тілом».
Автор картини невідомий.
«Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі, що голови свої за душу мою клали, яким не я сам дякую, але й усі Церкви з поган, і їхню домашню Церкву» До Римлян 16:3-4
Біблія є не тільки книгою, яка знайомить нас з Богом, але і збіркою мудрих життєвих ілюстрацій. З неї ми дізнаємось про цілий калейдоскоп унікальних сімей, кожна з яких в чомусь гідна наслідування, а в чомусь — уроку, як не треба вчиняти. І те, що біблійні шлюби не є завжди досконалими є доказом їх правдивості, а для нас — полегшенням: якщо навіть вони змогли зберегти віру до Бога та любов до коханої людини, то зможемо і ми. А мистецтво буде нашим способом бачити ці історії з різних граней, аби пізнавати глибше і глибше Божі істини, які Він відкриває для нас.