Протягом історії ми читаємо про чоловіків, які вели за собою армію в бій, формували держави, сприяли процвітанню Батьківщини. Вони ввійшли в епоси своїх країн та стали національними героями, на яких хочуть рівнятись наступні покоління. Ці імена вкарбовуються в історію та пам’ять народу, формуючи їхні цінності та силу. Проте нині справжня мужність опинилась в небезпеці та потребує відновлення.
Юнакам потрібні приклади для наслідування. Відсутність таких прикладів виявляє себе в інтуїтивній спробі вижити у світі без орієнтирів та бачення. За відсутності гідних прикладів діти вчаться від тих, хто є навколо них, і якщо це пасивні, байдужі, агресивні, або залежні люди — деякі діти відтворять цей стиль у своєму житті та замкнене коло гріха не припиняється. І висока статистика сирітства в Україні, злочинності, депресії та самогубств серед молоді свідчать про дефіцит цих зразків для наслідування.
«І Я шукав у них чоловіка, що живе праведно, і що стоїть перед Моїм обличчям досконало в часі землі, щоб до кінця її не вигубити, та Я не знайшов!» Єзекиїла 22:30
Коли Бог створив чоловіка, то доручив йому важливі завдання на землі. З книги Буття розуміємо, що Адам мусив дбати про землю, працювати в саду, берегти Слово від Господа, опікуватись дружиною та дітьми. Ці ролі лідера, батька та служителя є неймовірно важливими. І якби це було не так, то відсутність подібних чоловіків не вплинула б на суспільство. Проте бачимо геть іншу картину. У суспільствах, де чоловіки покидають своїх дружин з дітьми — збільшується кількість злочинності серед дітей, депресії, випадків залежної поведінки. Там, де немає відважних принципових чоловіків — керують слабкі та безпринципні. У тих суспільствах, де чоловік слабне — життя стає набагато важчим.
«У той день Бог наведе святий, великий і сильний меч на дракона, на змія, який втікає, на дракона — звивистого змія, і вб’є дракона». Ісаї 27:1
В наш час інститут чоловіка переживає суттєву кризу. На це впливають як внутрішні, так і зовнішні фактори. Якщо в давніх баладах чоловік мусив перемогти дракона, то нині ці дракони вільно літають над головами. Дракон символізує хаос, який руйнує порядок. Адже, якщо чоловік відмовляється панувати, як заповідав Бог на початку світу, то запанує безладдя. Це може бути засилля ідеології, яка руйнує соціум, фізичний ворог на кордоні, залежність. І коли чоловіки відмовляються воювати з цими ворогами, то руйнується порядок в їх житті, родині, суспільстві. Хаос створює світ непередбачуваного сценарію, де долі людей вирішуються випадком.
Але крім кризи батьківства, великої кількості залежних людей, відсутності відповідальності за сім’ю, справжня мужність опиняється ще й під зовнішніми атаками неомарксистських течій. Представники радикального феміністичного руху не приховують зневагу до чоловіків, уявляють світ без них та, щобільше, обмежують їхнє право на свободу думки. Ті, хто хоче висловитись щодо заборони абортів, наражаються на критику, що, якщо вони не можуть народити, то повинні мовчати. Чоловікам, які не вчинили насилля, дорікають, що вони мають «токсичну» маскулінність і мають стати менш маскулінними, а спроби чоловіків пояснити складні теми неомарксистська «новомова» називає «чоловікопоясненням». Вже не кажучи про те, що лідерство в сім’ї та прерогатива у зароблянні коштів перетворюється з чесноти на вияв «патріархату». І, якщо дослухатись до цієї риторики, то чоловікам просто заборонено бути… собою.
Дракони проблем виринають в різних сферах суспільного життя. Якщо у сфері освіти, обороноздатності, політиці, батьківстві, медицині тощо, є проблема, то також є і простір кинути хаосу виклик та розв’язати поточну проблему, або, як мінімум, долучитись до цієї боротьби. І в ній важливо, аби чоловіки лишались чоловіками.
В історії є багато прикладів таких перемог. На розпорошені ворогуючі між собою племена, які служили ідолам, з’явилися князі Олег, Святослав, Ярослав та Володимир, які словом та мечем вибороли ідентичність Київської Русі. Вже не кажучи про стратегічне рішення князя Володимира поширювати в державі християнство. А коли татари та турки нападали на українські землі та спалювали села, з’явились козаки, озброєні та навчені відбивати атаки ворога. Коли українське суспільство було розпорошене на різних землях, то Богдан Хмельницький, Петро Сагайдачний та інші гетьмани мечем виборювали право на його існування. Коли українська інтелігенція потребувала стимулу — Петро Могила відкрив Києво-Могилянську Академію, а князь Костянтин-Василь Острозький — Академію в Острозі. Коли шкідливі ідеї шматували життя українців, такі мислителі, як Григорій Сковорода, митрополит Андрей Шептицький та інші, закликали їх до щирого патріотизму, любові до Бога та відповідальності за родину та своє життя. Вже не кажучи про митців Тараса Шевченка, Івана Франка, Івана Багряного, Василя Стефаника та інших, які пером та пензлем вимальовували обриси України.
Безумовно, шукати досконалості в жодному з цих чоловіків було б хибним кроком, адже досконалим є лише Бог. Кожен відважний чоловік України допускав помилки різного масштабу. Проте загальний наратив їхнього життя — боротьба з ворогами на їхньому власному полі бою, з драконами хаосу. І, безумовно, в цих перемогах відіграли участь і жінки: їхні дружини, матері, сестри, співслужителі та співпрацівники — без яких перемога була б неповна.
І ми живемо в час, коли відважні чоловіки як ніколи потрібні. Освітня сфера України опинилась під впливом неомарксизму, на кордоні України дише сморідним вогнем північний ворог, діти масово опиняються в сиротинцях, жінки мусять нести на собі тягарі всієї родини, а деякі церкви ніяк не можуть вийти з теології ізоляції, коли їх хата опиняється на краю суспільства. Є потреба у Божих воїнах, які перемагатимуть драконів та стануть прикладом наслідування для наступних поколінь. Для хлопчиків, які виростуть принциповими та відважними, для дівчат, які будуватимуть цей порядок з хаосу разом з ними. Адже чоловіки сили та відваги стають обличчям країни та прикладом для всіх наступних поколінь в Божому плані.