Жоден народ в історії не з’явився випадково. За кожною імперією стояли хоробрі та часом безжальні люди, за зниклими цивілізаціями — слабкі ідеї, за впливовими націями — стратегічно обрані рішення діячів минулого, за деструктивними — хибні. Ізраїль виник на землі «молока і меду» зі столицею в Єрусалимі ще в 9 столітті до нашої ери. На час їх масового повернення в 20 столітті — це була пустеля, яку вони зробили придатною для життя. Але яким є рецепт успіху Ізраїлю, що попри виклики часу він міцно стоїть та є зразком для інших країн?
На існування будь-якої нації історично впливає багато факторів: географічне положення, клімат, сусідство інших народів, місцева флора та фауна та, особливо, панування релігійних ідей. І, коли в 1948 році була проголошена незалежність Ізраїлю, шанси на те, що ця держава встоїть були доволі низькими. Передусім разом з поселеннями євреїв на тих територіях проживали араби-мусульмани, серед яких були противники існування єврейської держави. Попри лояльність певної частини арабської громади до Ізраїля, за тими, хто був проти, стояв ісламський світ, що погіршило зовнішню ситуацію. Також на той момент клімат був непридатний для того, аби вирощувати достатньо рослин, щоб прогодувати цілу країну, а державну систему треба було будувати майже з нуля. Сподіватись на те, що їх будуть забезпечувати інші країни — було марно. Потрібно було стати самодостатньою, а з часом і впливовою на міжнародній арені країною.
І це було би неможливим, якби не діяльність окремих людей. Киянка за народженням та 4-й прем’єр-міністр Ізраїлю, Голда Меір казала так: «Ми не радіємо перемогам. Ми радіємо, коли вирощуємо новий сорт бавовни і коли суниця цвіте в Ізраїлі». Вимір патріотизму тих, хто покинув комфорт західних країн, полягав в тому, чи вони зможуть зробити з пустелі — Дім. Щобільше в своїй книзі «Нехай будуть з вами інновації» Аві Йоріш описує долі деяких євреїв та арабів Ізраїля, які мали достатньо хуцпи, аби діяти наперекір обставинам та принесли світові великі інновації. І є релігійні та культурні передумови, які сформували подібне ставлення євреїв до життя та своєї країни. Всіх їх буде марно перерахувати в межах однієї статті, але є кілька ключових.
І ця філософія виявляється в доволі практичних речах: якщо я бачу десь проблему, то я мушу її вирішити. Будь-яка проблема стає уособленням хаосу, а рішення, відповідно, засобом боротьби. Це стосується соціальних питань, медичних, технологічних, побутових, тощо. Відповідно, професіонали різних сфер діяльності є рівними в цьому процесі удосконалення світу. Адже в той час, як лікар рятує людині життя, вчений винайшов потрібні медикаменти, будівник побудував лікарню, а музикант написав пісню, відпочиваючи під яку, лікар зміг відновити сили до нового робочого дня.
Можливо, саме тому ми маємо нині багато винаходів, які були створені ізраїльтянами, серед них: ліки від розсіяного склерозу та Паркінсона, геотермальна турбіна, флешка, онлайн чат (ICQ), екзоскелети для паралізованих, GPS-навігація для операцій на мозку, і більше. Серед їх винаходів є навіть комашина армія!
Не буде зайвим згадати і про «Залізний купол». Його винахідник Ханох Левін жив поруч з місцем, куди Хезболла регулярно випускала ракети. Тому він не мав ілюзій щодо небезпек, які походять з такого близького сусідства з терористами. Він працював в оборонній компанії Rafael, коли йому неочікувано запропонували нове завдання — знайти спосіб відбивати ракети з близької відстані. Після тривалого часу розробок, поразок та невдач, Левін нарешті продемонстрував ракетну систему, яка донині захищає життя громадян. Крім того, що цей винахід виконує функцію захисту, це також є дипломатичним жестом в бік Палестини. Адже в більшості випадків ізраїльська армія намагається уникати взаємного насилля, просто відбиваючи тисячі ракет, які летять в їх бік. Таким чином Ізраїль майже буквально підставляє ліву щоку «Залізного купола».
Концепція партнерства з Богом також перейшла в християнство. В низці біблійних місць Господь закликає нас практично турбуватись про вдів та сиріт, а не лише молитись, поважати авторитети, аби в країнах був порядок, та допомагати населеному пункту, де ми живемо, тощо. Християнський апологет К.С. Льюїс так писав про Божий підхід: «Здається, що Він не робить ті речі Сам, які може делегувати Своєму творінню. Він заохочує нас довго та з помилками робити те, що Він Сам міг би зробити досконало лише за мить». І це переконання, що моя дія є потенційно розділена з Творцем світу, створює абсолютно інший рівень відповідальності за свої вчинки. Якщо мій партнер — Бог, то хто може бути проти мене? Або так: який сенс робити вчинок, до якого Бог точно не долучиться, як партнер?
Важко навіть уявити скільки проблем було би вирішено, якби до кожної з них люди підходили через призму виправлення світу. Але те, що Ізраїль побудував одну з найсильніших країн в пустелі, серед ворогів, інакше аніж партнерством з Богом важко пояснити.
Хуцпа: будь зухвалим! Хуцпа — є певним способом мислення, за яким людина має достатньо хоробрості, аби поставити під сумнів будь-які авторитети, ідеї, системи, навіть ціною негативних наслідків для себе. Це слово використовується як в позитивному, так і негативному сенсі. Якщо людина схвалює аморальні речі, підтримує руйнування державних та релігійних систем, або просто зловживає довірою інших — це хуцпа в негативному сенсі. Цей прояв ми можемо бачити навіть в тому, як деякі євреї активно долучились до руйнування західної культури. В позитивному сенсі це слово означає корисну зухвалість, яка руйнує недієві соціальні інститути, чи ідеї. Оскільки хуцпа є елементом культури, буває важко зрозуміти всі випадки її практичного застосування, проте є прості приклади. Наприклад, в синагозі равин каже релігійну тезу, але хтось з присутніх її оспорює, або ілюстрації з Біблії: Авраам, який заступається перед Богом за Содом і Гоморру, а Яків хапає Янгола і бореться з Ним, або Мойсей, який сперечається з Богом щодо свого покликання. Подібна поведінка межує з хуліганством, і ніби заслуговує на покарання, або, як мінімум, догану — але навпаки отримує раптове схвалення.
Це сприяло тому, що попри зовню ортодоксальність, юдаїзм завжди мав простір для дискусій. Яскравим прикладом є історія про дві філософські школи — Хіллел та Шаммай. Вони існували десь від першого століття до нашої ери та проіснували близько століття потому. Їх представники багато дискутували про шляхи правильного ведення ритуалів і порушували різні теологічні та етичні питання. В Талмуді є переказ про те, як одного разу представники цих двох шкіл сперечалися про те, на чиїй стороні є Закон. Відповідно, Хіллел вважали, що вони краще його інтерпретують, ніж Шаммай, в той час як ті говорили геть навпаки. Раптом з неба почувся голос, що слова обох шкіл — є словами Живого Бога, але через те, що учні Хіллел сперечались, аби знайти істину, а Шаммай, аби просто виграти спір, то кращою є школа Хіллел. Тобто, навіть дискутувати варто було гідним чином.
Це сформувало культуру Ізраїля, в якій питання заохочуються, а пошук істини є чеснотою. Завдяки цьому вони відкриті до інноваційних підходів в різних сферах життя, аналізують поточний стан речей на виявлення недоліків та вміють самостійно мислити. Це вплинуло на розквіт науки в державі та амбітність її громадян. Крім того, це створює атмосферу, в якій ідеї піддаються сумніву і шкідливі з них, відповідно, частіше будуть відкидатись.
Цьому є приклад нещодавніх подій. У військовому конфлікти з Палестиною світова ліволіберальна спільнота тиснула на Ізраїль, аби вони промовчали на терористичні дії ХАМАСу. Навіть світові медіа створювали матеріали, в яких засуджували те, що Ізраїль влучає по локаціям, звідки стріляли терористи, бо внаслідок цих атак страждали цивільні. Але дійсність полягала в тому, що ХАМАС обирав локації для стрілянини біля шкіл, лікарень, будинків, тим змушуючи страждати своїх же громадян. І влада Ізраїля виявила хуцпу в тому, аби активно захищати свої кордони, навіть ціною певного іміджу на світовій арені.
Емпатія — разом вперед! Важко буде перерахувати ті рази в історії, коли євреї зазнавали переслідувань. Згадати хоча б спробу Амана спричинити геноцид євреїв в Персії руками царя Артаксеркса. Або антисемітську політику римського імператора Адріана, який обклав євреїв податками, забороняючи практикувати юдейські ритуали. Вже не кажучи про середньовічну догму, за якою до них ставилися з огидою, як до «вбивць Ісуса» і не стримували на офіційному рівні насильство щодо євреїв. Про це яскраво писав сер Вальтер Скотт у своїх книгах, змальовуючи, як лицарі могли жорстоко катувати представників цього народу, переконані, що в них є скарби… Вже не кажучи про Голокост!
Це сформувало глибоку емпатію євреїв до тих, хто опинився в скрутній ситуації. Звичайно, було би хибним вважати, що всі євреї однаково сповнені емпатії та турботи про ближнього. Серед них є ті, хто схильний до егоїзму та жорстокості до інших. Проте в межах юдаїзму, національної пам’яті, цінностей, яким вчать дітей нині, емпатія до інших вважається чеснотою.
Нині Ізраїль сформував репутацію держави, яка однією з перших пропонує допомогу під час кризи. Проте це не завжди було так. Відколи країна отримала незалежність, вона опинилась майже самотньою на міжнародній арені. Крім того, що це була молода країна, деякі держави бойкотували її існування. Тоді на хвилі принципу виправлення світу, ще незагоєних ран власних переслідувань та бажання стати сильнішими, була прийнята державна стратегія світової благодійності. Це був одночасно ідеологічний та піар-хід. Тоді Ізраїль почав активно допомогати африканським країнам, які щойно отримали незалежність і мали через це системні проблеми. До них масово їхали єврейські професіонали різних сфер робіт, які вчили місцевих жителів цим навичкам. Крім того, існували програми, за якими фахівці цих країн проходили навчання безпосередньо в Ізраїлі. Це стосувалось агрономії, медицини, державного управління та інших напрямів, які були актуальними для тих країн. Далі мережа допомоги збільшилась і захопила інші континенти. В мережу допомоги Ізраїля входить також Палестина, адже є межа конфлікту та обережності, а є і чисто людське співчуття до тих, хто там опинився. Станом на 2020 рік ізраїльські ініціативи допомогли близько 140 країнам, враховуючи ті, з якими держава не мала дипломатичних відносин чи домовленостей.
Емпатія сприяла поширенню культури волонтерства в Ізраїлі. В своїй книзі Аві Йоріш описує один з таких прикладів. Елі Бір помітив, що державні «швидкі» не завжди встигають надати допомогу людям, бо витрачають час на дорогу. Тоді він створив мережу волонтерів, які надають першу медичну допомогу, отримавши повідомлення про певний критичний випадок поруч з собою. В цю мережу увійшли як люди різних релігій, так і світські представники багатьох професій, які пройшли 6-місячний підготовчий курс.
Крім цього прикладу, є безліч інших схожих організацій, які намагаються гуртом вирішити певні проблемні питання. До волонтерства в країні заохочують на всіх рівнях, починаючи від школярів — до людей старшого віку, як окремих осіб, так і цілі рухи.
Чи є Ізраїль досконалою країною? Ні. Чи траплялось, що їх уряд приймав неправильні та навіть шкідливі рішення? Звичайно. Вже не кажучи про те, з якою швидкістю там зараз ширяться ліволіберальні ідеї, є нечіткою політика щодо Росії та визнання українського Голодомору. В цих випадках євреї — нація парадоксів. І це сильно свідчить про істинність біблійних нарративів. Проте є сфери, де Ізраїль є хорошим прикладом для інших країн.
В той час, як Україна є прекрасною країною щирих патріотів, ми можемо дечому повчитись в Ізраїля. Чи вистачить нам хуцпи рухаючись в Європу твердо задекларувати, які цінності ми поділяємо, а які вважаємо шкідливими? Чи шукатимемо ми партнерства з Богом в наших мотивах, чи шукатимемо власних інтересів? Чи будуватимемо самобутню ідентичність, чи наслідуватимемо північному сусіду? В нас є можливість спостерігати, які ідеї призводять до розквіту країн та благоустрою їх жителів, а які розбивають суспільства на групи ображених «класів» та «меншин», поступово руйнуючи свій світ. І прискіпливо перевіривши корисні ідеї — ми можемо переймати їх собі, будуючи свою сильну незалежну та потужну Державу.
Джерела: Приклади інновацій та деякі концепції для цієї статті були запозичені з книги «Нехай будуть з вами інновації. Як ізраїльська винахідливість рятує світ» (Thou Shalt Innovate), Аві Йоріша, з відповідним посиланням на автора.
Про школи Хіллел та Шамай: https://www.sefaria.org/sheets/14453?lang=en